6 серпня в Docker-G pub гурт Liloviy представлять свій міні-альбом «Тільки рай».
«Наше життя складається з певних звичок-ритуалів, які наповнюють нас сенсом.
Організують простір. Я щоранку виходжу з дому щоб просто опинитися на вулиці , наприклад, просто замовити кави й відчути як мене зустрічає день. І з цією енергією беруся за справи», — розповідає Олена Коверник, вокалістка гурту Liloviy.
— Граємо дещо ускладнену поп музика з елементами фолку. Але до якоїсь традицій прив’язок немає. Використовуємо лише мелодійні мотиви народної музики. Це як візерунки, які повторюються на костюмах людей з різних частин світу, — продовжує Олена.
Київський гурт Liloviy утворився 2017-го. Спочатку це був акустичний дует гітариста Антона Ана з «Бангладеш оркестра» та Олени Коверник. Вона більше десяти років працювала в Театрі на Липках викладачем вокалу. За її участі поставили такі спектаклі-мюзикли як «Привид замку Кентервіль», «Роман доктора», «Дюймовочка», «Безталанна» та інші. Згодом до групи приєдналися інші музиканти. «Тільки рай» — їх другий альбом. П’ять композицій об’єднує інтимна лірика Юрія Іздрика.
— Платівка, звісно, про кохання, — каже Олена Коверник. — Але кохання в різних своїх проявах. Це і про відносини він-вона, і про любов в більш розширеному розумінні.
Вірші Іздрика впливають на мене так само, як музика — майже на фізіологічному рівні. Тому мені достатньо легко працювати з такою поезією. Вважаю її надзвичайно глибокою. Можу перечитувати по декілька разів.
Більшість композицій записали на карантині, під час загального уповільнення. Гадаю, цей стан вплинув на результат в хорошому сенсі.
ТІЛЬКИ РАЙ
— пісня про очікування і про кохання. Про те, як закохані, прагнучі одне одного, створюють свій персональний Едем.
Анімацію кліпу створив художник Андрій Щербак. Він відобразив своє бачення пісні. Спустошене місто — це метафора самотності, розчарування, порожнечі. Героїня сама в спустошеному місті. Вона дивиться на будинки, в яких колись мешкали люди, але зараз — ні душі. І так само світить сонце, небо так само голубе. Все створено для того, щоб жити і радіти, але радості немає. Це порожнє місто стає її світом. Неживим, холодним, спустошеним.
ХТО СКАЖЕ
— це своєрідне шаманське дійство, закликання. Циклічне повторення слів «Хто скаже їй крім мене» символізує звернення чоловіка до жінки…
хто скаже їй крім мене
яка вона чудесна?
кому вона крім мене
знесе вогонь небесний?
і з ким вона крім мене
така пекельно чесна?
МУРМОТІННЯ
— філософський роздум про життя, смерть і час… В цьому контексті смерть — не стара з косою, не хижа тварина. Смерть — прекрасна квітка, що символізує перехід у в більш гармонійний світ.
АМНЕЗІЯ
— особлива для мене. З неї почалось моє знайомство з поезією Іздрика. «Амнезію» ми записали ще минулого року. Більше місяця на репетиціях ми шукали саме таке аранжування, яке я собі уявляла. І я задоволена результатом. Про що вона? Про все… Якщо намагатися розповідати саме про «Амнезію», то виникає ризик, що слова все зіпсують. Тому не стану. Краще послухайте, як висловилась Марися Нікітюк про створене нею відео для цієї пісні:
«Мене дуже зачепила пісня своїм масштабом звучання, я в ній побачила Космос і першохаос. Тому мені хотілося розповісти про сам процес творення на глобальному рівні: як з дуального світу протилежностей і їх взаємодії народжуються міріади варіантів життя. Я дуже хотіла зробити це відео в формі поліекранів, мене надихнув на це майстер клас Пітера Грінуея, який приїздив до Києва. Поліекрани порушують чи навіть знищують принцип кіно-рамки, щоб створити нову візуальну якість, новий візуальний світ. В мою космогонічну концепцію це дуже вписалося».
СОНЦЕ ЗА ВІКНАМИ
— своєрідна мантра, медитація, звернення до Сонця-світла, якого ми прагнемо. Коли я слухаю цей трек, мені хочеться рухатися в ритмі або танцювати. Сподіваюсь, подібний настрій вона викликає і у мого слухача.
Текст: Іван Столярчук
- Що: Презентація альбому «Тільки рай» гурту Liloviy
- Коли: 6 серпня, четвер, 20.00
- Де: Docker-G pub, вул. Набережно-Хрещатицька, 5\13
