Розширене поняття музики

Мороз

Музичну програму Книжкового Арсеналу цього року можна описати словом «магія», кожен з чотирьох концертів був дивовижним, цікавим і яскравим. Композиторка Соломія Мороз, Kyiv Daily і музикознавиця та авторка цієї програми Любов Морозова зустрілися та обговорили один з концертів, «синтез аеро струни (САС)», в якому Соломія грала на флейті і синтезувала електронні звучання, а Володимир Войт – на двох бандурах з різним строєм.

Літо, спека, фонтан біля Золотих воріт, починаємо: «Багато композиторів поєднують створення музики з іншими захопленнями й заняттями. Яніс Ксенакіс був архітектором, Олів’є Мессіан цікавився орнітологією і східною філософією, Олександр Бородін був хіміком, Чарльз Айвз — страховим агентом. Пристрастю Джонатана Гарві був буддизм. Велика частина його музичних творів присвячена філософії пробудження. Вам не здається, що створення музики, буддизм і медитація — небезпечний шлях для творчої людини»?

Мороз

Соломія Мороз: Ні, музика – річ дуже абстрактна (навіть її асоціації з різними поняттями і напрямками). До речі, те, що ми грали в Арсеналі, асоціювалося більше з усілякими геометричними розмірами і мікротональністю. Вона у нас, скажімо так, фізичного напрямку. Так що, звичайно, музика та створення музики може асоціюватися з медитацією.

Kyiv Daily: А що поєднує музику і філософію?

Соломія Мороз: Є такі багатообразні теми, які не можна просто описати прямо, їх треба відчути, зрозуміти, обдумати.

Любов Морозова: Якщо ми говоримо, наприклад, про епоху Романтизму, то слід зрозуміти те, як романтики вибудовували ієрархію мистецтв. Вони завжди музику ставили найвище як найбільш безтілесне з мистецтв. Коли ми говоримо про філософію, то загалом ми говоримо про те саме – про абстрактне мислення. Тут питання: наскільки сучасне твоє сприйняття музики дорівнює цьому чи не дорівнює? Для тебе музика — це абстракція чи, можливо, щось інше? Бо ти людина, що фактично ловить ті хвилі, які є незримими, але для тебе, можливо, вони вже є зримими. Наскільки сьогодні ця диджитальна культура дозволяє нам робити дефініцію між абстракцією і чимось предметним?

Соломія Мороз: Погоджуюся, що музика є досить абстрактною і з початком Романтизму її почали ставити на високий п’єдестал. Але дехто говорить про музику: «Це щось понад і в той самий час не арт».

Як композиторка я іноді експериментую з таким поняттям, як «сигніфікація» (музика через жести, наприклад). Також музика може бути тілесною – тобто вона походить від нас, від людей (бо ми музикою можемо репрезентувати якісь поняття, почуття). Але жести, так само як і музика, можуть бути конкретні і абстрактні. У мене вона завжди перебуває між абстрактними і більш конкретними поняттями.

Любов Морозова: Ніщо настільки швидко, як музика, не змушує людину реагувати на тілесному рівні. Ми качаємо ногою в такт, стукаємо пальцями, відчуваємо пришвидшення серцебиття. Коли ми чуємо мелодію, у нас зв’язки можуть настільки працювати, що ми можемо охрипнути (якщо це ті мелодії, яким ми внутрішньо підспівуємо). Для тебе ця тілесність музики, з якою ти працюєш – вона починається з чого?

Соломія Мороз: З одного боку, музика виходить від нас і провокує тілесні реакції, відчуття, емоції, рух. З іншого – саму музику ми творимо через рух, через нашу тілесність. Ці поняття в моїй музиці, яку я пишу (але не для цього концерту) зазвичай якось спілкуються між собою. У мене був проект, в якому я грала польові записи і просила музикантів, аби ми могли реагувати рухами на музику. Коли вони виступали, були моменти, коли вони озвучували ту саму музику (це був саксофонний квартет). А інколи вони рухалися, тобто вживали свою тілесність і реагували на музику. Це також було добре, тому що ці рухи походили від них, і я не мусила їх якось хореографувати. Як композиторці мені було легко з цим працювати.

KD: А що таке «розширення музичного середовища і ролі музикантів у цьому середовищі»?

Соломія Мороз: Цей напрямок – кросдисциплінарність, де, наприклад, мої музиканти під час виконання можуть займатися такими речами, як рух, або брати на себе більш театральну роль. Тобто розширене поняття музики: музика – це театр, а не тільки абстрактне поняття, при якому ми мусимо сидіти (і музиканти, і глядачі) і дивитися на сцену у суворій атмосфері, де немає руху.

Любов Морозова: А звідки ця ідея? Ми знаємо американські практики (як-от Мередіт Монк з її театром голосу). Що на тебе вплинуло задля того, щоб ти почала цим займатися?

Соломія Мороз: На мене вплинула якраз електронна музика і виступ з сенсорами і жестикулярними контролерами. Мені просто спала на думка така річ: всі ці рухи, що музиканти роблять з електронними додатками, іноді не дуже гарно виглядають, або ж про них не подумали як про частину композиції. Класно якщо це імпровізація, тому що хтось дуже енергійно виступає з нами. Цей юніт дуже цікавий і втягує. Наприклад, різні мікроконролери, які музиканти іноді роблять самі. Вони реагують на рух і впливають на оброблення звукових змін в електронній музиці під час імпровізації чи виступу. До прикладу, Міму glove, поп виконавці Imogen Heap або Лейді Glove, а в більш експериментальних імпровізаціях – Лейтіши Сонамі.

Любов Морозова: А як це корелюється з терміном «extended technics», який ми добре знаємо у сучасній музиці? Я так розумію, ти йдеш ще далі, аніж, власне, розширення техніки гри саме на музичних інструментах?

Соломія Мороз: Це як доповнена реальність… Щось extra-musical. Тобто це не тільки розширені музичні техніки, але й розширене поняття самої музики.

Любов Морозова: Що тоді для тебе музика, якщо ми виходимо за музичні звуки? Я так розумію, виходимо навіть за musique concrète? Що ще сюди долучається і наскільки воно при цьому залишається музикою?

Соломія Мороз: Музикант має розширене поняття своєї ролі. І, можливо, я вже більше не музикант, я не знаю, але в моїй музиці завжди існує звук, і я ще не…

Любов Морозова: Ще не позбавилася звуків?

Соломія Мороз: Я ще повністю не перейшла на «той бік». Тобто я знаю музикантів, в яких музика дуууже на задньому плані, або її немає, вона повністю перейшла в якийсь інший дисциплінарний напрямок.

Любов Морозова: Я чула від декого з композиторів таке визначення музики, як «події, розташовані у часі». Це про тебе чи не про тебе? Якщо про тебе, то що це за події?

Соломія Мороз: Це про мене, тому що я використовую час — як систему, навколо якої я базую свої твори. Але час не є надважливим у загальній структурі моєї музики. Я, наприклад, не вважаю, що я є власницею своєї музики. Я ділю її завжди з виконавцями, і в них є свій нахил, своя інтерпретація. Тобто вони за визначенням будуть щось робити з музикою, щоб вона не була строго в тому моєму часі. Я навіть не маю білого поняття, як вони його розширюватимуть.

Любов Морозова: То ти барокова композиторка, я так розумію? У тебе барочний підхід?

Соломія Мороз: Можливо. Я про таке не думала.

KD: Тоді треба починати не з розширеного розуміння музики, а з простого. Що для вас музика?

Соломія Мороз: Я ставлюся до музики як до чогось дуже конкретного, хоча я знаю, що вона не є конкретною. Я не підіймаю музику на якийсь п’єдестал абстрактної культури, до якої ніхто не може доторкнутися. Дуже хочу, щоб вона була з людьми, щоб її могли інтерпретувати, щось змінювати, ділитися. Тобто для мене музика останнім часом набирає більше соціального значення. Але з іншого боку (хоч тут я, можливо, і суперечу сама собі), я вважаю, що музика — це дійсно якась магія.

KD: Ви пишете новий твір. З чого все починається — з образу, руху, форми?

Соломія Мороз: Як коли. Завжди мої викладачі казали, що я дуже top down composer. У мене чомусь іноді з’являється чіткий образ того, чого я хочу. Я кажу: «Вже отак буде». Але потім це ще треба розібрати, і зрозуміти, і зайти в це, і розробити, і потім дати комусь. Тоді вона поступово якось відкривається, відкривається, відкривається…

Але іноді у мене є, наприклад, якась візуальна ідея. Останнім часом я працювала над проектом «Озвучення образів вишиванки через веб-інтерфейс». Власне, ця ідея – як озвучити геометричні зразки. До речі, це трошки перейшло в цей наш виступ.

Любов Морозова: Через термін «вишиватництво» я не любила вишиванки. Моє близьке знайомство з ними почалося кілька місяців тому, коли мені треба було одягнути вишиванку. Я пішла до своїх знайомих етнографів і сказала: «Якщо це вже робити, то я хочу, щоб все було автентично». Я отримала першу вишиванку і просто ошаліла від цього відчуття доторку до чогось справжнього. Коротше, за останній місяць я купила 4 старовинних вишиванки з Полтавського регіону від 300 до 500 грн. Для мене це поєднання magic і відчуття доторку до чогось реального. Тобто тілесне + magic. Мені цікаво, як з цим працювати, щоб це не було буквальним переведенням азбуки Морзе в музику?

Соломія Мороз:  Мені здається, це найбільш математичний підхід до музики. Я пробувала відображати різні форми (трикутники в квадраті, лінії), але не дуже дослівно їх перекладала. Тобто я мала якісь свої композиторські бажання, щоб це, наприклад, іноді було в ладу, який не є стандартним (якісь ноти відхиляються).

Для мене було важливим те, щоб вони складали якийсь настрій. Я концентрувалася на візерунках (наприклад, зірці), які мають енергію, і поєднувала це зі звуками синтезатора, який має енергійне звучання, і де музика ніби повторюється і весь час створює драйвові мотиви.

Любов Морозова: Коли ми говоримо про творчість Ксенакіса і його алгоритмічну музику, то ми розуміємо, що він, вживаючи певні математичні закони, на виході все одно отримує дивовижне сплетіння цих законів з грецькими ритмами. Ми відчуваємо його національну природу. Тобто все одно він пропускає твір не лише через алгоритми, але й крізь себе. Як ти це пропускаєш крізь себе? Що, окрім математичних законів, тут залучене? Скільки тебе в цьому, власне?

Соломія Мороз:  Я думаю, мене багато, тому що я ніби вслухаюся в кожен рядок, в кожен pattern, і мені хочеться, щоб це звучало на мій смак. Я вибирала кожну ноту.

Останнім часом я захоплююсь музикою композитора Тома Джонсона. У нього, власне, є ідея ілюстрованої музики, де він озвучує деякі форми. Він каже: «Для мене ці звуки дуже натуральні. Коли я чую трикутник, то знаю, що це трикутник». Але йому ставлять також питання: «Це ж ви в темперованій музиці все робите?» А темперована музика не є натуральною музикою. Тобто наскільки це поняття є натуральним? Але він в цьому не бачить якогось протиріччя, повторення деяких нот і інтервалів для нього озвучує ці різні форми, хоч і традиційна темперація, як ми знаємо, не є рівною і натуральною.

Музика може собою охоплювати якісь поняття натурального і ненатурального одночасно (створюючи парадокси). Може, через це музика і є філософією, бо є парадоксальною, і над нею можна роздумувати безкінечно.

Любов Морозова: Вона дуже легко вміщує парадокси. Вони не здаються такими вже парадоксами, коли поєднуються в музиці.

Соломія Мороз: Так, це правда.

KD: А ви орієнтуєтеся на публіку, коли пишете музику?

Соломія Мороз:  Інколи – так, інколи – ні. Останнім часом я пробую орієнтуватися на публіку. Мені хочеться, щоб виступи були тими подіями, де людям було б приємно знаходитись. Але іноді я не знаю, чи сподобаюся. Я весь час роблю щось нове, і тому я достеменно не знаю, якою буде реакція. Хіба сподіваюсь, що доброзичливою.

KD: Розкажіть про музику до вашої програми на «Книжковому Арсеналі».

Соломія Мороз: Вона дуже різноманітна. Мені здається, що там було багато моментів, від яких всім ставало дуже-дуже приємно. Але були й моменти більш ритмічні і драйвові. Сподіваюся, ми продемонстрували бандуру, яку ніхто ніколи не чув. Бандура звучала в мікротональній темперації в “до” і в “ре” ладі і також була оброблена електронними ефектами. 

Любов Морозова: Від чого ви рухались під час репетицій? Від звучання бандури до семплювання і певних електронних шумів чи у зворотному напрямку?

Соломія Мороз:  Взагалі, все почалося з ідеї мікротональної темперації тих ладів, з якими працює Володимир Войт. Він дуже хотів грати в такий спосіб, і мені це теж цікаво. Крім того, Володимир вживає багато різних штрихів, до яких долучали синтезаторні звуки, озвучення бандури живою електронікою. Так само флейта була озвучена живою електронікою.

KD: Яким чином це було пов’язано з Лесею Українкою та її дядьком?

Любов Мороз: Скажу від себе: це був кураторський задум, який з’явився вже під час формування програми. Розумієш, у мене був дотик до Лесі Українки дуже дивний. Коли я почала розбиратися з її музичними смаками і з тим, можливо, міфом, що вона могла б бути першою українською композиторкою (про це, власне, сказала її сестра), то я зрозуміла, що Леся не проста в музичному плані була людина, яка, напевно, випереджала свій час. Їй бракувало музичної освіти і можливості рухати лівою рукою, аби зробити те, що вона хотіла. Але водночас Леся Українка — це піонерка українського звукозапису. Завдяки ній, власне, розпочався запис кобзарів. Ось, будь ласка, у нас є бандурист (а фактично той самий кобзар). Ось, будь ласка, голос Лесі Українки — єдине, що можна почути на тому збереженому валику, який вона сама покреслила задля того, щоб її спів, якого вона, ймовірно, стидалася, не зберігся. Тобто бандура+диджиталізація тих часів.

Цей концерт ніби дуже далеко стоїть від Лесі Українки, але в її дух він потрапляє повністю.

Соломія Мороз: Я дуже люблю поезії Лесі Українки.

KD: Жінка, яка начаклувала Україну. Соломіє, ось композиція, бандура, флейта, електроніка, рух в музиці. Що ще вам цікаво в музиці?

Соломія Мороз: Мені цікава візуалізація музики.

KD: Ок. А голос?

Соломія Мороз: Людський голос якраз менше цікавить, як на диво.

KD: Соломія, яка чужа, не-ваша музика вам подобається?

Соломія Мороз: Багато. Останнім часом мені подобається різна синтезаторна музика і мінімалізм, наприклад, Монте Янг.

Я ще не писала мінімалістичної музики, але хотіла б.

KD: Що означає для вас «музичний час»?

Соломія Мороз: Час, що музика бере, щоб щось собою представити, щось сказати, щось відчути для тих, хто її творить, чи для слухачів. Це може бути досить широке поняття, яке я крім того ділю з іншими виконавцями, і вони теж впливають на цей “час”.

KD: Але ж паузи і тишу ви теж вкладаєте у це поняття? Це ж теж музика?

Соломія Мороз: Так, якщо вона є частиною твору, або частиною того, що звучить.

Любов Морозова: Не знаю, як там з канадійським світосприйняттям, але відмінності європейського від японського ми дуже добре бачимо на прикладі Такеміцу і будь-якого європейського композитора. Європейський композитор мислить музичними подіями, серед яких є паузи. Такеміцу мислить паузами, для яких такими рамочками є звуки, які допомагають звучати тиші. Ти якими фреймами мислиш?

Соломія Мороз:  Я між двома фреймами. Для мене це теж дуже важливо, але, напевно, я більш західна, оскільки моя  музична освіта і досвід базованний в західній культурі. 

Playlist  Соломія Мороз & Володимир Войт

Solomiya Moroz

Volodymyr Voyt

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *