У Музеї будинку офіцерів ВМС України в Одесі відкрилася виставка «Музей Української Перемоги: Сенси» — перша фізична презентація колекції ініціативи Музей Української Перемоги (MOUV) у місті, де цей проєкт розпочався у 2022 році (з релізу). 

Сам по собі музей, яким наразі опікується військовій, а за мирним фахом історик, доктор PhD Олександр Бабіч, являє собою об’єкт, рухомий в часі – бо ми, як він зауважив на відкритті, знаходимося зараз в середині процесу формування нової історичної пам’яті, в серці війни. То експозиція раз ра разом доповнюється і змінюється відповідно реаліям – а реалії війни жорсткі та різноманітні. Ось хотіли забрати з поля бою підбитий російський танк, виявилося не так вже багато вцілілих, але знайшли майже неушкоджений, хоча енергійні збирачі вторинного металу вже відпиляли в нього ствол. Та й забрати підбитий танк з поля та перевезти його до музею виявилося не так легко, то поки що приходиться обійтись без такого наочного експонату. Що саме мене вразило, це колекція армійських шевронів, бо вона свідчить про те, що українці тяжіють до неформальності, та не гублять відчуття гумору та креативу навіть у жорстких обставинах. Взагалі спілкування саме перед відкриттям виявилося не менш важливим та інформативним, ніж саме відкриття.

Що до власне виставки, то тут, як зауважила кураторка виставки  Яна Бойцова, яка представила проєкт, то її метою було зафіксувати саме оту швидкоплинність; бо час у війну ніби прискорюється, навколишнє середовище зазнає постійних і незворотних змін, через що у реципієнтів може бути додаткова психологічна травма. То призначення проєкту   (знов з релізу)  3D-документація, інсталяції та відеороботи, що фіксують трансформацію міського середовища, матеріальних свідчень війни та способів спільного переживання цієї реальності. Звісно і самі об’єкти з часом змінювали функцію та месідж, як наприклад оцифровані 3-D скульптури левів з Міськсаду:  первинно вони були прикрасою приватного маєтку, але за радянську владу перенесені до середмістя. Ще куратори відмічають тимчасовість та вразливість осередка: зруйновані російськими ракетами та дронами будинки на фотографіях, тобто їх руїни, давно вже розібрані та ліквідовані, але залишилися як зображення. До речі один з експонатів виставки – це білий антикварний рояль з руйнованого морвокзалу; первинно вважалося, що він буде грати музику, написану військовими, але пошкодження досягли такої степені, що рояль, за словами кураторки «відмовився».

Музей – та експозиція, якої він дав притулок, унікальні вже через унікальну наявну ситуацію («часи невизначеності» за словами кураторів), вони утворюється тут і зараз, безперервно змінюючись та розвиваючись, бо сам хід війни впливає на експозицію та концепцію матеріальної культури, особливо там, де це стосується війни та пам’яті.

Марія Галіна

Виставка триватиме до 25 липня 2026 року. Відвідати її можна за попередньою реєстрацією: у середу та четвер з 14:00 до 17:00, у суботу з 10:00 до 17:00; щосуботи також відбуваються безоплатні екскурсії. Окремою подією публічної програми стане зустріч «Одеса–Берлін» за участі німецького художника Фабіана Кнехта 13 червня 2026 року, чия практика працює з публічним простором, крихкістю середовища та художнім жестом як формою присутності.

• Проєкт «Музей Української Перемоги: Іммерсивна 3D виставка про відновлення після війни»  реалізується ГО Піксельовані Реальності та отримав підтримку в межах Фонду стійкості (Resilience Fund) від Goethe-Institut в Україні. 
• Кураторка виставки: Яна Бойцова.
• Мистецька група: Яна Бойцова, Юлія Фролова, Федір Бойцов, Алік Кадум, Андрій Ткалич.
• Автори сканування: ГО Піксельовані реальності, Михайло Шарков, Aero3DEngineering, Gwara Media, Олександр Колодін.
• Партнери: Музей будинку офіцерів ВМС України в Одесі та Олександр Бабіч.
• Спеціальний гість публічної програми: Фабіан Кнехт.