Років десять тому саме філармонія визначала рівень життя академічної музики в столиці. Традиційно класичні «шлягери» тут мали пріоритет над музичними новинками.
Поява ж численних музичних агенцій, деякі з яких успішно реалізують проекти нової музики, створила ситуацію конкуренції. З іншого боку – постійна критика філармонійного репертуару у пресі, із чим треба було щось робити. Усе в комплексі змусило адміністрацію філармонії переглянути свою репертуарну політику. Результат – контент минулого і теперішнього концертного сезону сформований якщо не за новими правилами, то із новими тенденціями. Одна з них – більше невідомої музики, зокрема й сучасної; чимало знакових прем’єр.
Втім, це не єдиний критерій, за яким ми підготували в якості підсумків 2018 року перелік найважливіших подій. Орієнтирами були і якість концертів (власне виконання), і оригінальність концепцій самих програм, і підвищений слухацький інтерес, й інформаційний шлейф, що ці концерти по собі залишили. Останнє дає не лише моніторинг ЗМІ, своєрідним барометром зацікавленості тією чи іншою подією виступають і простори фейсбука.
1. Три концерти для фортепіано з оркестром Сергія Борткевича
Ім’я цього композитора польського походження (народився в Харкові 1877 року, помер у Відні 1952-го) тільки зараз починає входити у вітчизняний музичний контекст. Постать маловідома, недооцінена, трагічна. Чимало його творів на сьогоднішній день вважаються втраченими. В Україну творчість Сергія Борткевича повертається лише на початку 2000-х. Одним із перших його музику почав популяризувати Микола Сукач, диригент Чернігівського симфонічного оркестру. 2017 року у Києві вперше пройшов Фестиваль музики Борткевича. Саме тут вникла ідея спільного концерту трьох піаністів, Павла Гінтова, Євгена Левкулича та італійця Альфонсо Сольдано, який і відбувся у філармонії. У супроводі Національного симфонічного оркестру (диригент Вікторія Жадько) прозвучали Концерт №1, сі-бемоль мажор, тв.16, Концерт №2, мі-бемоль мажор, тв.28 та Концерт №3 «Per aspera ad astra», до мажор, тв.32.
2. «Нова українська музика»
Уперше в одній концертній програмі на сцені філармонії прозвучали твори молодшої генерації українських композиторів, сьогоднішніх тридцятирічних. Це – Максим Коломієць, Mаксим Шалигін, Олексій Ретинський, Денис Бочаров і Віталій Кияниця. Зібрав їх всіх в одному проекті диригент Міхеїл Менабде, знаний за серією концертів нової музики, проведеної в Києві спільно з музичною агенцією «Ухо». Концерт відбувся за участю Київського камерного оркестру.
3. Гектор Берліоз, «Засудження Фауста»
Масштабний і складний твір за трагедією Гете для великого симфонічного оркестру, хору та солістів. За драматургією прирівнюється до опери. У Києві «Фауста» якщо й виконували, то дуже давно. Перше виконання 1846 року в паризькій Опера-комік, за свідченням сучасників, сприйняли прохолодно: публіка так до кінця й не зрозуміла – опера це чи ораторія. Оцінили «драматичну легенду» (авторське означення самого Берліоза) лише через 30 років. А на сьогоднішній день – це один з найбільш знаних берліозівських творів, відомий також за оперними та балетними версіями.
У філармонії «Фауста» виконали Національний симфонічний оркестр і диригент Володимир Сіренко, Капела «Думка», Великий дитячий хор Національної суспільної телерадіокомпанії України і солісти: Каріна Кондрашевська (сопрано), Олександр Чувпило (тенор), Андрій Маслаков (бас-баритон) та Олександр Харламов (бас).
4. «Київ 1960-х / Автографи: Знаки, Ритми, Розриви площин…»
Сольний концерт піаніста Євгена Громова, по суті презентація записаної ним і виданої 2018-го унікальної антології української фортепіанної музики «Київський авангард 1960-х: школа Бориса Лятошинського». Представлено твори раннього періоду українських композиторів-шістдесятників, Валентина Сильвестрова, Леоніда Грабовського, Віталія Годзяцького, Володимира Загорцева, Євгена Станковича. Колись це була неформальна група митців, учнів професора Лятошинського, що збиралася на квартирі Сильвестрова й вивчала повоєнний зарубіжний авангард, заборонений за радянської влади. Бонусом філармонійної презентації антології стало виконання творів Володимира Губи та Освальдаса Балакаускаса, які не увійшли до диску, але планується доповнене перевидання.
5. Mariologia
Оригінальний проект вокального ансамблю Alter Ratio: замовлення на створення композицій на марійні тексти (середньовічні молитви, звернені до Діви Марії) отримали чотири українські композитори – Святослав Луньов, Максим Шалигін, Олексій Ретинський, Максим Коломієць. Кожен дуже по-своєму підійшов до творчого завдання в силу власного музичного почерку, світогляду, інтенцій і т. ін. Але сутністю проекту стало незвичне трактування хорового співу, що розширило і частково зруйнувало поширені стереотипи, пов’язані із традиційними уявленнями про академічні вокальні практики взагалі.
6. Моцарт, Пендерецький, Щетинський
Програма цього концерту філармонічного симфонічного оркестру (диригент Віталій Протасов) вирізняється тим, що тут поєдналися стара і нова музика, зокрема твір сучасного польського і сучасного українського композиторів. За «Глосолалії» для малого симфонічного оркестру Олександр Щетинський 1989 року отримав першу премію на престижному конкурсі ім.Казімєжа Сєроцького в Польщі, після чого твір прозвучав на легендарному фестивалі «Варшавська осінь». В Україні «Глосолалії» виконували кілька разів, але востаннє – ще в 90-і. Отже, твір не звучав тут понад двадцять років…
Родзинкою концерту стала участь молодого польського соліста – баяніста Мацея Фронцкевича, який виконав з оркестром Концерт для баяна Кшиштофа Пендерецького.
7. «Доля богів»
Для Національного духового оркестру України та диригента Олексія Вікулова цей концерт – своєрідний експеримент, адже більш звичним для цього колективу є виконання, наприклад, кіномузики чи джазових стандартів. Одне і друге збирає у філармонії повний зал. Концерт «Доля богів» аншлагу не зібрав, натомість засвідчив певний поступ у внутрішній репертуарній політиці оркестру. Прозвучали твори Стівена Рейнеке, Берта Аппермонта і Оскара Наварро. Ці імена мало що говорять сучасній столичній публіці, але у світі цих композиторів знають. Усі троє – американець, бельгієць, іспанець – пишуть популярну, легку музику для симфонічного/духового оркестру, або так званий симфо-поп. Назву концерту дав однойменний твір Рейнеке, одного з найвідоміших сучасних композиторів Америки.
8. «20 поглядів на немовля Ісуса»
Цей грандіозний (до двох годин звучання) фортепіанний цикл Олів’є Мессіана, одного із ключових постатей світової музики ХХ століття, до Антонія Баришевського в Україні цілком і повністю не грав ніхто. В принципі цього достатньо, аби вважати цей концерт подією року.
9. Чотирнадцята симфонія Шостаковича
Сам факт виконання цієї симфонії не був би настільки знаменним, якби не участь у проекті знаменитого баса Анатолія Кочерги. Адже щаслива нагода почути цього співака в Україні випадає не часто. Анатолія Кочергу цінують на Заході, де його виступи у престижних оперних театрах прописані на п’ять років уперед.
В Україні ім’я Анатолія Кочерги є знаковим передусім для меломанів покоління 70-80-х, які пам’ятають його на сцені Київського оперного театру, ще коли там співали Анатолій Солов’яненко і Євгенія Мірошниченко. Натомість для молодих музикантів він − не просто представник іншої епохи, але й іншої вокальної традиції (школи Шаляпіна, Ґяурова, Гмирі), наслідувати яку сьогодні не так вже й просто.
Текст: Олеся Найдюк
