Художнє життя в Одесі вирує – в середині липня, коли взагалі, здається, найпривабливіша риса Одеси – це море, відкрилося кілька виставок.
Спочатку про виставку «Невідомий Олег Соколов», яку 10 липня відкрив музей Західного та Східного мистецтва разом з Арт-майстерня «Bloom».
Це, насправді, подія, яка мала статися раніше чи пізніше, бо Олег Соколов – це вже легенда Одеси і легенда українського авангарду.
Згідно з Вікі «Оле́г Арка́дійович Соколо́в ( 15 липня 1919 , Одеса, Херсонська губернія — 18 травня 1990 , Одеса ) — український художник, поет, живописець і графік. Один із засновників «другого одеського авангарду», відомий експериментами в галузі абстрактного мистецтва, монотипії, барвомузики та «ізопоезії». За словами самого Соколова, протягом життя він створив близько 14 000 робіт, однак наразі ідентифіковано та задокументовано лише приблизно 4000».
Назва виставки не випадкова – згідно з пресрелізом «у фондах музею зберігається понад 1000 одиниць творчого спадку майстра. Після ретельної кураторської селекції для експозиції було відібрано 100 робіт, більшість із яких будуть презентовані публіці вперше. Це твори, що десятиліттями чекали свого часу в тиші запасників, зберігши при цьому абсолютну свіжість думки та радикальність форми»
То саме каталогізації та упорядженню робіт – а заодно і пам’яті художника, відродженню його фігури в історії мистецтва Одеси – і присвячена ця виставка. Це тільки початок роботи – проєкт «Колекція Олега Соколова» має завершитися створенням друкованого та цифрового каталогу. Крім того, виставка супроводжуватиметься циклом лекцій.
Володимир Островський, презентуючи виставку, зауважив, що 70-і були для мистецтва Одеси своєрідним ренесансом – і музей перетворився на його притулок. Ренесанс цей супроводжувався «тихим спротивом», спалахом неформального мистецтва, квартирними виставками і авангардними практиками. Саме тут реалізувався Соколов, бо офіційна кар’єра художника вимагала конформізму, на який він не був згодним.
І це був вірний шлях. Бо масштаб особистості Соколова з часом робиться все помітнішим. Соколов в Одесі ще за життя сприймався як легенда, один з геніїв міста, чий добуток не обмежений живописом, бо він ще автор віршів, і навіть абсурдистської п’єси, що нараховує близько 200 дій… Вже ті його риси, з якими поділився на відкритті його колега Володимир Островський вочевидь складають пазли особистого міфу – «кольоровий слух» – синестезія, який був, як кажуть і у Чюрльоніса, космізм, здатність пророкувати людські долі по лініям долоні, любов до джазу… Навіть містичне передбачення власної смерті.
Власне роботи його, що представлені на виставці, походять на джазові імпровізи. Марія Гончар, яка провела мене по виставці, зауважила, що Соколов, хоча і міг працювати серіями, кожну роботу, навіть мінімалістичну, сприймав як окремий витвір, що здатний існувати самостійно. І так, навіть мінімалістичні на перший погляд, всі роботи тушшю, набризком, асамбляжі, монотипії несуть в собі глибоку символіку і через те – сенси. І, що важливо – вони не губляться у часі, навіть зараз виглядають модерново та революційно, уявляю собі, як вибухово це виглядало в часи застою. Але в мистецтві завжди залишаються ті, хто робить всупереч офіційним канонам.
Куратори: Едуард Поронік, Андрій Любов. Експертка: Тетяна Балановська.
Я попросила Андрія Любова трохи розповісти про проєкт.
Андрій Любов:
Виставка була задумана і подавалася на грант із концепцією зберегти, як би дістати умовно з небуття роботи чудового художника. Тобто це давно лежало в архівах, не перебиралося, і в нас було завдання з спів-куратором, що ми не перебираємо роботи, це подобається, це гідного рівня, не гідного рівня. У нас була мета закаталогізувати та показати всі роботи, систематизувати їх.
Що ми побачили? Ми побачили, що є ще велика перспектива, близько восьмисот-тисячі тисяч робіт, які теж потрібно виставляти, показувати.
Наша гордість, що вдалося знайти чотири асамбляжі, ми думаємо, ранній 72-71 року, один 70-х, але точно не атрибутований, і один – 90-й рік.
Тобто в 90-х роках він робив останній асамбляж у рік своєї смерті, але цікаве народження роботи саме в цій техніці. Ми думаємо, що Олег Соколов один із перших в Одесі, хто працював у ній. Якщо раніше були в нас якісь роботи в техніці асамбляжу, то із задоволенням можна буде обмінятися досвідом. Ми саме завдяки цій концепції працюємо над створенням, збираємо матеріал для книги «Одеський асамбляж».
У Олега Соколова таких робіт небагато, але саме він дав поштовх цьому напрямку.
За яким принципом відбиралися роботи? Просто в порядку черги. Ми не перебирали – цей музейний рівень, це прохідна. У нас представлені в кінці експозиції роботи по 2-3 сантиметри. Їх вишукували у папках, вони закладалися у якісь папірці.
Ми сподіваємось, що ця робота продовжиться. Ми вже списуємось з іноземними партнерами, пояснюємо важливість Олега Соколова. Я працював в архіві з його щоденниками і побачив, що на нього впливала і філософія Штайнера, пов’язаного з Бойсом. Дивно, але Олег Соколов, хоч у нього навряд чи було стільки інформації, рухався одночасно з розвитком європейського мистецтва.
Публічна Програма: лекція Ірини Глєбової 18 серпня, лекція Ольги Котової 25 серпня, лекція Ганни Місюн 1 серпня. Всі описи лекцій в анонсах в соціальних мережах ГО “Арт-майстерня “Блум” та Одеського музею західного і східного мистецтва. Всі лекції відбудуться о 14:00 в суботу в лекторії Одеського музею західного і східного мистецтва. Додатково буде оголошено дату презентації каталогу.
Марія Галіна
