Презентація сумісної виставки: роботи українського художника, киянина Матвія Вайсберга «Тонка Червона Лінія» та проекту литовського митця Даумантаса Леваса Тодесаса «Мандри Мойсея» відбулася 7 вересня у Музеї Західного та Східного мистецтва.
В галерее «Дукат» можно застать выставку Матвея Вайсберга «Дорожный дневник» — это действительно дневник, в нем собраны работы, написанные в первые дни войны.
Две выставки Матвея Вайсберга открылись в Киеве одновременно. Одна — гражданский жест и память. Другая — о Киеве и любви к нему. Матвей Вайсберг рассказал Kyiv Daily об обоих.
Сейчас в Киеве можно застать две отличные выставки — в Аукционном доме «Дукат» «Валерій Ламах. Точка відліку» и «А млини все стоять, Санчо!» Матвея Васйберга в галерее «Маяк». Об обоих рассказывает Матвей Вайсберг.
«Мой Киев, мои друзья и истории» — разговоры в жанре «Портреты и случаи» мы ведем с художником Матвеем Вайсбергом в кафе рядом с нашими домами. Новая история — о глазах и линиях работ Ирины Безвиконной.
«Мой Киев, мои друзья и истории» — разговоры в жанре «Портреты и случаи» мы ведем с художником Матвеем Вайсбергом в кафе рядом с нашими домами, — заказываем кофе, Матвей рассказывает. Может быть, из этих разговоров получится книга. Новая история — не история даже, а профессиональный манифест. Художник Матвей Вайсберг — (молодым) художникам.
Разговоры цикла «Мой Киев, мои друзья и истории» мы ведем с художником Матвеем Вайсбергом в кафе рядом с нашими домами, — встречаемся, заказываем кофе, и — из обрывков памяти, полу-анекдотов складываются воспоминания, в которых соединяются история, память, искусство, юмор, жизнь. Новая история — новый герой.
В п’ятницю оновлення експозиції відкрилося виставкою фоторобіт полеглого військового і поета Максима «Далі» Кривцова «Далі: Я поверну собі своє життя, обіцяю». Максим – талановитий поет, який встиг потримати у руках свою останню книжку«Вірші з бійниці», але виставку власних фоторобіт він планував, але не встиг закінчити – саме тому деякі з них (всього 24 роботи) супроводжуються фрагментами його віршів, деякі куратори тактовно вирішили залишити так.
Два роки тому життя в місті не те щоб вирувало. Але культурний спротив вже почався – так, Український музичний театр імені В. Василька вже встиг відкритися виставою в укритті «Саша, винеси сміття!» (про це можна прочитати на Суспільному тут), причому певною мірою ця постанова була психотерапевтичною як для глядачів, так і для самих акторів, і це була Подія!!! І ознакою великої довіри до ЗСУ було те, що люди купували квітки за два тижні вперед! За цілих два тижні вперед, хто б міг подумати. Зараз ми замовляли квітки на «Даху Браху» та «Конотопську відьму» м’яко кажучи заздалегідь – і нічого.
