Соломія Мороз – композиторка і флейтистка українського-канадського походження – учасниця музичної програми цьогорічного «Книжкового Арсеналу», що нещодавно пройшов у Києві. Мешкає у Британії. Концерт «Синтез Аеро Струни», в якому вона виступила із бандуристом Володимирем Войтом – один із найбільш незвичних: бандура й електронна музика. Про свою «українськість» та «канадськість», пошук нових звучань, руйнування музичних стереотипів і про своє бачення майбутнього нової музики Соломія розповіла Kyiv Daily.
«Чорні вівці» збирають кошти на друк дитячої книжки «Бабуся та рак». Книжка показує боротьбу з хворобою дорослого очима дитини. Тут немає похмурих лікарів чи непривітних лікарень, немає складних наукових термінів чи особливостей лікування. Є лише бабуся, до якої «вчепився рак», й онука, яка понад усе прагне відчепити його від рідної людини.
Одна из премьер театра «Золотые ворота» этого сезона — «Білка, яка прожила 100 років». Жанр указан: «фантазии Библив и Жиркова» — постановка Стаса Жиркова, играет Виталина Библив. Это моноспектакль, в его основе спектакля — пьеса Олега Михайлова «Подлинная история фрекен Хильдур Бок, ровесницы века».
Гость Книжного Арсенала художница Амели Коше — о кухне иллюстратора, оживших картинках и том, что для художника-аниматора важнее техники (см. заголовок).
Лу Сахно системно і постійно займається живописом. Її роботи впізнаються миттєво, їх відрізняє самобутність, літературність, оригінальність сюжетів. Серія, присвячена Одесі — світла, радісна, зворушлива і безпосередня — майже ідилічна. «Зайки» залишають у глядача неясне відчуття тривоги. Лу Сахно рухається далі, невідомо, яка серія робот буде створена нею в цьому, в наступному і так далі роках. Вміння вловити нове, безпосереднє дихання світу буде незмінним. 13 липня в «Барвах» відкриється персональна виставка Лу Сахно, підготував виставку Алік Журавльов.
Десять років тому Галина Вдовиченко написала першу дитячу книжку, це були «Мішкові Міші». Потім з’явилися суперпопулярні «36 і 6 котів», вихід кожної нової частини яких діти чекають із нетерпінням. Книги для дорослих з’явилися раніше. Коли я готувалася до інтерв’ю, прочитала її останній роман «Найважливіше – наприкінці», майже не відриваючись, за день. Мова у Вдовиченко своєрідна і впізнавана, але і ритмічна, тому читається й легко, й швидко. Але це не означає, що в неї все легко за змістом і задумом. Із цим в прозі Вдовиченко міцно та добре. На вигляд — дуже людяне та просте, від цього — не менше пронизливе.
«Крім Кобзаря» — це укладена літературознавцем Михайлом Назаренком антологія української літератури кінця XVIII—XIX століття. Це — 48 героів-письменників. 49 есе та коментарі. А ще — це колонки, які виходили щосуботи на Kyiv Daily, і це гордість і радість для Kyiv Daily. Тому що читати Михайла Назаренко неймовірно цікаво, знання він вміє поєднувати з емоціями, це не відсторонена наукова праця, і це — не «легке» читання для відпустки (хоча насправді читається чудово й легко) — це суб’єктивна, тепла, людяна, ясна і яскрава книга.
