С писателем Алексеем Никитиным и литературоведом Кэтрин О’Нил, — она — профессор русской культуры в Военно-морской Академии США, переводит на английский роман Никитина Victory Park, — говорим об истории, персонажах, спорте, чувстве времени и Киеве в новом романе Алексея Никитина «От лица огня» — в українському перекладі «Бат-Амі».
Соломія Мороз – композиторка і флейтистка українського-канадського походження – учасниця музичної програми цьогорічного «Книжкового Арсеналу», що нещодавно пройшов у Києві. Мешкає у Британії. Концерт «Синтез Аеро Струни», в якому вона виступила із бандуристом Володимирем Войтом – один із найбільш незвичних: бандура й електронна музика. Про свою «українськість» та «канадськість», пошук нових звучань, руйнування музичних стереотипів і про своє бачення майбутнього нової музики Соломія розповіла Kyiv Daily.
Десять років тому Галина Вдовиченко написала першу дитячу книжку, це були «Мішкові Міші». Потім з’явилися суперпопулярні «36 і 6 котів», вихід кожної нової частини яких діти чекають із нетерпінням. Книги для дорослих з’явилися раніше. Коли я готувалася до інтерв’ю, прочитала її останній роман «Найважливіше – наприкінці», майже не відриваючись, за день. Мова у Вдовиченко своєрідна і впізнавана, але і ритмічна, тому читається й легко, й швидко. Але це не означає, що в неї все легко за змістом і задумом. Із цим в прозі Вдовиченко міцно та добре. На вигляд — дуже людяне та просте, від цього — не менше пронизливе.
У червні у «Видавництві 21» вийшла друком книжка Ії Ківи «Ми прокинемось іншими: розмови з сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі». До цієї збірки ввійшли 10 інтерв’ю з білоруськими авторами, центральною темою яких стали протести проти фальсифікації президентських виборів, які почалися 9 серпня 2020 року і згодом переросли у боротьбу не лише за чесні вибори, а й за вільну й демократичну країну без терору та репресій з політичних мотивів.
«Смерть лева Сесіла мала сенс, так сказали в новинах», — роман письменниці, публіцистки та історикині Олени Стяжкіної «Смерть лева Сесіла мала сенс» — про український Донбас, про 1990-ті, 2000-ні та 2014 роки, про мовне питання, про долі людей по різні сторони барикад та про те — хто ж такий лев Сесіл і чи мала його смерть сенс. На початку 90-х в Донецькому пологовому будинку народяться діти, за життя яких відбудуться всі головні зміни в країні. І ще війна, але не тільки війна. Про це «не тільки» і пише Олена Стяжкіна.
Казки є невід’ємною частиною не лише нашого дитинства, а й нашого майбутнього. Здавалося б, що такого особливого може бути у простій казці, яку розповідають дитині, аби зайняти декілька хвилин її часу? Насправді, вплив казок на наше життя грандіозний. Якщо казки мають пряме завдання забавити час дитини, то вчені вже понад два століття намагаються розкрити чимало дивовижних речей, пов’язаних з казками: як вони впливають на наш мозок, поведінку, які культурні і соціальні моделі виникають у дитини. Однак сьогодні ми поговоримо лише про один аспект впливу казок на наше виховання: як вони формують відкритість і готовність дітей до самореалізації. Це казки про булінг.
Апокаліпсис можна спинити — принаймні економічний. Майбутнє може бути інакшим — із доступом до освіти, подоланням бідності, захистом мігрантів і вирішенням кліматичних проблем. У цьому переконані Абхіджіт Банерджі й Естер Дюфло. Вони з 2003 року досліджують, як урівноважувати економіку й боротися з бідністю, а 2019-го навіть отримали за це Нобелівську премію.
