15 вересня у видавництві Vivat виходить книжка Оксани Мороз «Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі» — інструкція, у якої авторка зібрала основні способи маніпулювання та шахрайств в інтернеті.
Вагнеровская музыкальная драма впервые прозвучит в Киеве. Это невероятное событие. Даже если вы переслушали все прекрасные постановки и у вас есть твердые убеждения, вроде «настоящая» Изольда — это только Вальтрауд Майер (или Рене Папе). Сложно сосчитать, сколько существует в мире сценических трактовок этой оперы — консервативных, с воинами, кораблями и рыжими кудрями Изольды, современных, с лайнерами или вневременными, платоновскими пещерами. Почему постановка любой оперы Вагнера важна для театра, Kyiv Daily рассказала продюсерка концертного исполнения «Тристана и Изольды» в Национальной опере Украины, директорка по развитию аудитории Kyiv Symphony OrchestraАнна Ставиченко.
ВспоминаетСергей Святченко — это, буквально, мемуар. Пишет о детстве. Об ответственности художника, о формальной эстетике…, словом, — монолог о детстве, жизни и работе художника, фикшн и нонфикшн.
Дві глибини, в яких зображене ХХ сторіччя – універсал Дмитро Шостакович та Малкольм Арнольд, чия музика приводила у беззаперечний захват як виконавців, так і музикантів. Вже за життя їх звали класиками сучасності. Виконання їх творів у програмі – подія, а виконання Другого струнного квартету М.Арнольда – подвійна подія, тому що – перше виконання в Україні.
У Києві виконають симфонічну поєму «GENESIS. Сотворіння світу» ізраїльського вченого та композитора Баруха Берлінера, під читання народного артиста України Остапа Ступки.
Мистецтвознавиця Діана Клочко про парадокси творчості Пінзеля: про спроби налагодити діалог з його вражаючим мистецтвом, до виставкового проєкту фестивалю Bouquet Kyiv Stage в Хлібні, в якому зійдуться Йоган Пінзель, його учень Францішек Олендський та сучасний митець Олександр Животков.
Наступного року видавництво «Дух і літера», засноване 1992 року на базі Києво-Могилянської академії, відзначатиме своє 30-річчя. Розмовляємо з Костянтином Сіговим про те, як видавництво створювалося і змінювалося: про мандрівку під назвою «Дух і літера», перші книжки, перших авторів, семіотику київського простору та «Європейський словник філософій».
Якщо національна історія і історичне мислення формувало наш світогляд протягом ХІХ та. ХХ ст., то останні 80 років монополія історичного імперативу поступилася силі і впливові колективної пам’яті. Хорошим прикладом, аби відчути різницю між історією і колективною пам’яттю є книга «Струп» Катажини Кобилярчик, яка вийшла у видавництві «Човен» цього року.
26 серпня на площі Євгена Маланюка відкрили пам’ятник Францу Ксаверу Моцарту (до 2016 року тут стояв радянський — письменнику Степанові Тудору). У відкритті взяли участь відома диригентка Оксана Линів, міський голова Львова Андрій Садовий та автор пам’ятника Моцарту-молодшому німецький скульптор Себастьян Швайкерт. Він показав епатажний образ композитора, а також непросту долю Моцарта молодшого, що припала на зміну мистецьких епох. Зараз розмова з приводу пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту виглядає так:
«Клара і Сонце» — перший роман Кадзуо Ішіґуро, що вийшов після вручення автору Нобелівської премії з літератури. Це — історія про дівчинку-робота Клару штучну подругу, куплену для Джозі, яка дуже хвора. Клара — незвичайний андроїд (мене поправлять, і правильно зроблять: «андроїд» — це робот з зовнішніми рисами чоловіка; для робота, схожого на жінку, є слово «гіноід» або «фембот»). Щоб стати хорошою подругою і краще розуміти Джозі, Клара свідомо розвиває в собі якості, яки властиві людині: вона вчиться відчувати.
