Один з найкращих валторністів світу виступить з концертом у Львівській філармонії.
Один із найвідоміших концертів для валторни — Концерт українського композитора Рейнгольда Глієра — 22 серпня прозвучить спільно з Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії у виконанні видатного чеського соліста Радека Баборака, який має багаторічну історію інтерпретації цього твору на знакових сценах світу. Про особливість цієї музики, виклики для виконавця, внутрішню свободу та значення виступу в Україні — у розмові з музикантом.
Глієр і романтика валторни
Для валторністів Концерт Глієра — справжня перлина. «Я дуже радий виконувати цей знаковий твір у Львові. Це один із найдовших і найбільш емоційно насичених концертів для валторни. Валторністи не мають багато концертів романтичної епохи — тож я вдячний, що Глієр створив такий винятковий твір», — розповідає соліст.
Цей концерт давно став центральним твором у його репертуарі. «Я виконував його зокрема з Берлінським філармонічним оркестром. Цей твір демонструє всі можливості валторни — як темброві, так і технічні. У ньому також є простір для імпровізації: соліст має змогу створити власну каденцію. У мене їх щонайменше три варіанти — і щоразу виконання відкриває щось нове. Це справжня насолода».
За лаштунками: про фізичну форму, каденції та увагу до партитури
На перший погляд, валторна асоціюється з м’яким, округлим звуком. Проте за виконанням концерту Глієра стоїть значна фізична витривалість. «Цей твір вимагає більшої сили, ніж, наприклад, концерти Моцарта. Тут важлива не лише сольна лінія, а й взаємодія з іншими голосами, зокрема духовими. Ти повинен знати, коли дати простір іншим. А ще — розуміти, що відбувається в партитурі. Мені важливо знати весь контекст твору, а не тільки свою партію».
Актуальність музики і сила пам’яті
Музика має здатність резонувати з часом — іноді несподівано глибоко. «Я переконаний, що справжні твори звучать ще гостріше в актуальному контексті. Наприклад, траурний марш у Третій симфонії Бетховена — це не лише про жертв Наполеонівських війн. Це — про всіх жертв усіх воєн. Сильна музика працює завжди: тоді й тепер».
Виступ в Україні: про рішення приїхати і про спільну історію
Виступати в Україні під час війни для Баборака — це не лише мистецьке, а й етичне рішення. «Я вже планував приїзд до України — у січні 2024 року. Тоді мене зупинило оголошення про повітряну тривогу, яка охопила всю країну. Тож я щиро сподіваюся, що цього разу все вдасться».
Баборак наголошує: виступи в Україні — це не виняток, а частина тривалої співпраці. «Ще до війни я виступав у Києві завдяки маестро Теодору Кухару. І для мене було природно підтримувати контакт. Якщо мене запрошують — я приїду. Чехія і Україна мають багато спільного: спільну історію, виклики, досвід. І саме тому ми так щиро прагнемо, щоб війна та окупація завершились. Сподіваюсь, що культурна співпраця між нашими країнами лише зростатиме».
Як війна впливає на сприйняття музики
На думку валторніста, «Усе головне вже закладене композитором у саму музику. Але її сила може посилюватися залежно від обставин. Тоді ми чуємо щось нове — глибше. Певно, зможу відповісти на це питання точно вже після концерту. Але я очікую, що так — це вплине».
Натхнення і свобода
Сьогодні, за словами музиканта, найбільше натхнення він черпає з усвідомлення внутрішньої свободи. «Я маю привілей бути вільним артистом у вільній країні. Після багатьох років у симфонічному оркестрі я вирішив розвивати два шляхи — сольний і диригентський. Зараз я керую кількома ансамблями, з якими граю що хочу, з ким хочу і де хочу. Це нелегкий шлях — іноді штормить, іноді штиль, як у морі. Але саме ця свобода і є моїм натхненням жити професійним життям на повну».
Розмовляла Дзвенислава Саф’ян
