Як я вже писала, в нас своєрідний місячник фотографії.  І ось він продовжується. 

Третього травня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського відбулося відкриття і презентація підсумкової виставки Фестивалю української концептуальної фотографії «Рефракція-2025» (звертаю вашу увагу, що Одеса стала майданчиком всеукраїнського проєкту). Якщо звернутися до пресрелізу, «Рефракція (заломлення) – це не просто фізичний процес зміни напряму світла. Це метафора того, як під впливом часу, досвіду та обставин змінюється наше сприйняття себе. Ми відображаємося у чужих поглядах, соціальних ролях, вимушених виборах. Але чи залишаємось при цьому собою? Основні теми фестивалю:  Як змінюється внутрішнє “Я” під впливом середовища?  Які грані особистості стають видимими, а які зникають?  Як образи минулого заломлюються в сьогоденні?». 

Роботи, відібрані у більш ніж тридцяти авторів (кожен з них отримав диплом)  України  та інших європейських країн (переважно теж українського походження) означені кураторами, як «концептуальні» – це переважно колажна техніка, яка має ілюструвати певні змістові меседжі або почуття:  як сказав на відкритті голова Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України Олександр Воропаєв (саме Одеське відділення сприяло організації виставки), концептуальна фотографія власне й будується на тому, що зміст тут превалює над формою. 

Тут треба сказати ось що. З початку війни я відвідала три, або чотири звітових щорічних виставки Одеської обласної організації НСФХУ – і кожного разу була трошки розгублена, бо вони мало чим відрізнялися одна від одної. Та ж сама дружня і зручно розташована, але не дуже зручна для експозиції локація (все одне низький уклін Болгарському дому за гостинність), ті ж самі теми і мотиви. Так, самі по собі портрети, натюрморти, пейзажі та вуличні ландшафти були високопрофесійні і варті уваги, справа в концепції заходів, яка була трошки консервативною – і це завадило роботі арт критиків і оглядачів. Звісно, можна було щось аналізувати, наприклад просто порівняти, скільки було учасників минулого року, а скільки зараз – і зробити з цього хоч якусь інформацію, можна було відмітити кілька ярких і нестандартних робіт, назвати імена переможців, але й все. До того ж дуже дратувало, що всі фото були забрані в скло і бликували, через що неможливо було якісно засняти те, що було дійсно варто уваги, ну й інформаційна підтримка була не те, щоб налаштована. Так, коли учасників більше за сотню, звісно, хтось з них прийде, і кілька друзів та знайомих теж, і натовп забезпечено, але хотілося би більшого.

І ще одне – всі ці роки  саме війна, і як об’єкт і як метафора, була присутня на світлинах дуже в малих дозах. Це дивно, бо для художника опрацювання історичної трагедії це своєрідна місія, і, як не цинічно, творча можливість.

Зараз всі питання, які я могла висловити до заходів Одеської обласної організації НСФХУ були зняті. Бібліотека Грушевського – нова для проєктів спільноти локація, але тут проходять потужні інтелектуальні культурні заходи, і кращого майданчика, принаймні для початку нового циклу важко й знайти; фотографії влучно розміщені на просторі, нарешті не озброєні склом і тому дозволяють себе розглядати, не додаючи зайвих світлових ефектів. До того ж окрім власне знімків ми мали можливість подивитися концептуальну фільмографію Оксани Чепелик (мультидисциплінарна художниця, архітекторка, мисткиня, режисерка, кураторка, дослідниця) «Refraction of Reality»  і навіть прослухати авторську  італійсько-українську версію славетної пісні O Bella Chiao  у виконанні ведучої новин Українського радіо Ірини Антонович. 

А все це разом і є саме та синтетичність, якої дуже не вистачало трошки офіціозним попереднім проектам. До того ж в залі (і мабуть серед учасників) була присутня творча молодь, а це добра ознака.

Я взагалі не певна, чи були до того в Одесі проєкти такого масштабу за участю фотомитців (справа не в кількості учасників а саме в концепції і географії) . Тут треба подякувати відновленій Одеської обласної організації НСФХУ, до якої долучилася молода одеська фотографка Майя Макєєва, котра разом з відомим київським майстром  Валерієм Лещинським* і стала душею цього проєкту.

*його персональну виставку ми сподіваємось побачити тут незабаром – а також інші проекти, які готуються у співпраці, зокрема українсько-французьку колаборацію – УВАГА! ДО ЦЬОГО ПРОЄКТУ ЩЕ МОЖНА ДОЛУЧИТИСЯ!).

До того ж, окрім дуже приємних естетичних дипломів, які отримали всі учасники,  наявний ще й електронний каталог виставки, який допоміг розробити Андрій Фурсенко. Тобто ми маємо нарешті модерновий проєкт, яким можна пишатися.

Власне про роботи – саме тема передбачала майже повну творчу свободу в тому, що стосується художніх засобів і сюжетів, тому ми маємо багато естетичних, метафоричних і суто символічних робіт, які глядач здатний розшифровувати та інтерпретувати згідно з власним досвідом та перцепцією. Звісно, тема війни, хоч і не превалювала (Рефракції – це не обов’язково війна,  це будь які зміни, які відбуваються з нами – сказала на відкритті Майя Михеєва), але  була опрацьована – і,  як не парадоксально, а може й навпаки через найнаглядніші, найпряміші метафори. Це зокрема робота Тетяни Бондаренко (Київ) «Russian Roulette. Вбивча гра» та робота  Олександра Воропаєва (Одеса) «Втеча».

Загалом можна сказати, що Одеська обласна організація НСФХУ дуже енергійно увірвалася в інфопростір і впоралася з задачами, які вже давно чекали на рішення. Але як завжди, якщо ти вирішуєш одні задачі, перед тобою стають інші, помітно складніші. 

Одна стосується художніх засобів. Справа в тому, що там, де йдеться про фантазійні композиції, дуже важко утриматися від спокуси «зробити красиво», тобто вдаритися в салонне мистецтво – звісно, це стосується не тільки фотомистецтва, а мистецтва взагалі. Але сучасне мистецтво за визначенням доволі жорстке, і саме це і відрізняє його від салонного, навіть якщо це салонне й високого рівня. І треба сподіватися, що організатори це розуміють – недарма Валерій Лещинський говорив, презентуючи роботи,  про необхідність «красивої некрасивості», яка все ж таки присутня в деяких роботах. 

Друга – загальний виклик, який сучасність кинула фотомистецтву. 

Майя Макєєва на моє запитання, яка саме техніка використовувалась учасниками для виконання робіт (тобто аналогова чи цифра) відповіла, що плівка взагалі не використовувалась, всі роботи були виконані в цифрі і деякі ще опрацьовані в Фотошопі. Що цілком норм, це зрозумілий процес (двадцять років тому мабуть Фотошоп був би неприйнятним). На моє питання, чи користувався хтось можливостями ШІ, вона відповіла – ні, вона певна, що ШІ не приймав участь в конкурсі, ні в якому обличчі, і власне вона здатна відрізняти експерименти ШІ від робіт Хомо (я про себе так сказати не можу). Але, додала вона, роки через три це буде вже складніше. Тобто в нас як митців є приблизно три роки на все про все… До того ж саме тема проєкту – концептуальна та сюрреалістична фотографія – викликає спокусу користуватися саме ШІ, бо це те, на що він здатний краще за все. Не певна, що роботи ШІ взагалі поступляться роботам живих учасників, бо ми тут порівняно з ним діти; я бачила дуже потужні і переконливі випробування саме в цієї галузі. І не тільки в цієї – це стосується й реалістичної фотографії, що б ми під цим ре розуміли – зокрема «художньої». Я не знаю, чи прийде все к тому, що відбудеться  виставка фотохудожників, де роботи ШІ будуть змагатися виключно з роботами ШІ , не залишаючи місця традиційному фотомистецтву.  Але боюся, що так.

Засновники і куратори проєкту: Майя Макєєва, фотографка, авторка перформансів, Одеса, Україна; Валерій Лещинський, Creative/Art Director Kyivphotos-Hall 2012.

Організатори фотофестивалю: Арт-об’єднання «Kyivphotos-Hall 2012»; Одеська обласна універсальна наукова бібліотека імені М. С. Грушевського при сприянні Одеської обласної організації Національної спілки фотохудожників України.

Інформаційні партнери проекту:

• Національна спілка фотохудожників України
• Національна спілка кінематографістів України
• Український Центр Фотомистецтва
• Київська Школа Фотографії, http://www.photoschool.kiev.ua/
• Компанія «Колофарб-Принт», https://www.colofarb.com.ua/
• Креативна рекламна агенція «КращЄ», www.krasche.com.ua
• Медіа підтримка – ФотоАфіша

Марія Галіна