Мюзикл на трьох співаків

«Соломон та Суламіф: пісня пісень»

15 серпня у Київській опері, що на Подолі, представлять прем’єру першого в Україні камерного мюзиклу «Соломон та Суламіф: пісня пісень». Про свій твір для шести музикантів – трьох співаків і трьох інструменталістів – розповідає автор музики, знаний український композитор, джазовий піаніст, аранжувальник та викладач, виконавець фортепіанної партії у мюзиклі, В’ячеслав Полянський. 

Чому звернулися саме до біблійної історії про Соломона та Суламіф? Як ви її трактуєте? 

Ця історія давно цікавила мене. За мотивами «Пісні пісень» у різний час написано безліч літературних, музичних, живописних творів. Усі вони, безумовно, різні за стилями, жанрами, підходами. Часом вражають несподіваними трактуваннями, як, наприклад, гумористична поема-пародія «Пісня пісень» Саши Чорного, до якого я ставлюся з великим пієтетом. У Марка Шагала є п’ять картин на сюжети зі Старого Завіту, на створення яких митця надихнула лірика «Пісні пісень». Переклад поеми створив Вольтер (Précisdu Cantique des cantiques), російську віршовану версію написав Гавриїл Державін («Соломон і Суламіта»), повість з однойменною назвою є у Шолом-Алейхема. Томас Манн («Йосип і його брати»), Генріх Гейне («Das Hohelied»), Олександр Купрін (повість «Суламіф») – це лише найбільш знакові імена художників, які зверталися до цієї поеми. Чудовий український переклад з мови оригіналу належить митрополиту Іларіону.

Музиканти теж не стояли осторонь. Джованні Палестрина, один з видатних поліфоністів епохи Ренесансу, написав цикл мотетів «Пісня пісень». Оригінальним трактуванням поеми можна вважати оперу «Суламіф» Антона Рубінштейна. Ораторії на текст «Пісні пісень» є й у наших сучасників – Дмитра Смірнова, Олександра Кнайфеля, Марка Лаврі та багатьох інших композиторів, не кажучи вже про незліченні пісні і рок-композиції.

Ось і я вирішив спробувати запропонувати свою трактовку. Музика побудована на джазових ідіомах. Але важливо зауважити, що це не джаз, я використав лише прийоми джазу.

В основу п’єси покладено історію трагічного кохання великого царя і простої виноградарки на ім’я Суламіф. Ця історія пережила тисячоліття. Інтриги, таємні змови, підступні зради – все це складає особливий сюжет. У нашій версії відносини героїв максимально загострені. Здавалося б, ніщо не могло затьмарити радість любові царя та його юної коханої. Але там, де пускає коріння велике почуття, часто розквітає й отруйна квітка ревнощів. Цариця у ревнивому безсиллі що-небудь змінити вступила у змову з метою вбити чоловіка. Однак удар ножа вбивці припав на Суламіф, яка закрила тілом свого коханого. На порозі смерті дівчина знайшла в собі сили посміхнутися, сказати слова подяки за любов, якої зазнала. В нашій інтерпретації це міні-вистава про кохання, від зародження світлого, трепетного почуття до повного відчаю, трагічного краху надій. Партію царя співатиме Олександр Рудько, Суламіф – Ірина Ушаньова-Рудько, Цариця – Тетяна Єсипова.  

У Купріна, наприклад, є ще Еліав, який убиває Суламіф. Ви ж обмежилися любовним трикутником. Чому?

Мені здається, що найдраматичніші твори в історії мистецтва мають в основі сюжету саме любовний трикутник.Та й присутність ще одного, четвертого персонажу потягнуло б за собою розширення драматургічного дійства, що не було мною передбачено.

Ваш мюзикл є зразком нового жанру: камерний мюзикл. Це вимушений формат – наслідок карантинних обмежень? 

Зовсім ні. Карантин тут ні до чого. Просто спочатку я зробив звичайний вокальний цикл, а потім у процесі роботи це переросло у сценічну дію. Та й в Україні такого жанру, як «камерний мюзикл» досі не було. Взагалі, камерний спектакль – це завжди мобільніше, бо потребує менше ресурсів, людських, технічних, фінансових тощо.

«Соломон та Суламіф: пісня пісень»
Партію царя співатиме Олександр Рудько, Суламіф – Ірина Ушаньова-Рудько

В якій стилістиці написано мюзикл?

Це своєрідний мікст академічної, популярної музики із щедрим використанням джазових прийомів музичної мови.

Яка тут роль джазу? 

Музична мова джазу – це лише засіб загострення окремих драматичних епізодів.

Розкажіть про інструментальний склад. Рояль зрозуміло. А от чому використовуєте саме флейту і саксофон? 

Флейта і саксофон тут є немовби уособленням головних героїв. Таке поєднання нечасто трапляється в ансамблях. Поза тим, саксофоніст Сергій Цимбал – мій колега, ми разом працюємо в університеті імені Грінченка, він чудовий джазовий музикант, а багато музичних епізодів потребують особливої джазової манери виконання, якою не володіють академічні виконавці. Флейтист Богдан Єремеєв також працює зі мною на кафедрі університету, він суто академічний музикант. На мій погляд, цей дует є непоганим мікстом джазової та академічної манер. 

Клавір твору, як сказано, планується розповсюджувати, зокрема, серед музичних навчальних закладів. Твір від початку мав навчальну мету? 

Ні, спеціально навчальної мети не було. Клавір – це дуже зручно передусім для постановки. Плануємо розповсюджувати його не тільки у навчальних закладах, бібліотеках, але й у театрально-видовищних установах. Маю надію, що ця робота зацікавить деякі регіональні театри, враховуючи камерність та своєрідну «приджазованість» мюзиклу. У нашому випадку, клавір – це лише відправна точка, усі охочі виконавці можуть робити аранжування на свій розсуд, і це теж суттєво відрізняє цю роботу від інших музичних вистав. Зауважу, що це не просто клавір, це аудіо-поліграфічний альбом-клавір (300 примірників видання вийшли друком у видавництві «Музична Україна»). У нотах є Qr-код, за яким кожен зможе прослухати повноцінну аудіоверсію у виконанні професійних музикантів, а також отримати мінус-фонограму на трьох артистів: Соломона, Суламіф та Цариці.

Як оцінюєте рівень джазової освіти та виконавства в Україні? 

У нас так звана джазова освіта відсутня. Назва відділів у деяких музичних школах та коледжах ні про що не говорить. Джазова музика у нас державою не підтримується, на відміну від академічної музичної культури. Все на рівні ентузіастів та любителів. Може це й вірно. Але, як підказує мені мій немалий досвід у цій сфері, треба все ж таки отримувати доброякісну академічну освіту. І взагалі – це окрема тема, яка не стосується нашого мюзиклу. Як я вже казав, наш мюзикл – це не джаз, твір побудовано лише на елементах джазу. Це взагалі притаманно сучасним мюзиклам, і, як показує практика, саме це додає особливої свіжості сприйняття.

Де будуть розміщуватися музиканти під час показу у Київській опері – на сцені чи в оркестровій ямі?

Музиканти будуть на сцені, думаю, як учасники дійства. 

  • Що: камерний мюзикл «Соломон та Суламіф: пісня пісень»
  • Коли: 15 серпня, 19.00
  • Де: Київський театр опери і балету для дітей та юнацтва (Київська опера),  вул. Межигірська, 2

Текст: Олеся Найдюк

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *