Про «Джокера» Тодда Філліпса цієї осені не говорив хіба лінивий. Причин тому багато.
По-перше, це спроба розкрити історію становлення найпопулярнішого антагоніста всесвіту DC, про яку мовчать навіть комікси. По-друге, несподівана перемога фільму на Венеційському кінофестивалі змусила чекати на прем’єру не лише фанів DC, а й любителів авторського кіно. Зрештою, «Джокер» став першою стрічкою з рейтингом R, якій вдалося зібрати більше 1 млрд. доларів у світовому прокаті. Здається, з появою інформації про можливість сиквелу фільму, хвиля обговорень не вщухатиме.
Протягом останнього місяця критики наввипередки розхвалюють акторську вправність Хоакіна Фенікса, намагаються розібратися у всіх посиланнях до «Таксиста» та «Короля комедії» Мартіна Скорсезе, але зовсім мало говорять про саундтрек. Та він таки заслуговує особливої уваги, бо саундтрек «Джокера» працює на розвиток драматургії, і саме з музики глядач може дізнатися про актуальний внутрішній стан Артура Флека.
Увага! Говорити про саундтрек у відриві від контексту фільму майже неможливо, тому далі будуть спойлери. Якщо ж ви ще не встигли подивитись фільм — можете послухати музику з нього за посиланням вкінці тексту. А вже після перегляду читайте далі.
Загалом музика фільму складається із двох окремих «блоків»: авторських композицій ісландської віолончелістки Гільдур Ґуднадоттір (яка, до речі, написала музику і до «Чорнобиля» від HBO) та цитат популярних пісень.
Саме через використання однієї з цитат розгорівся скандал, пов’язаний із саундтреком у «Джокері». Автори в одній з найяскравіших сцен фільму – сходження Артура сходами до свого нового образу Джокера — використали пісню Rock and Roll Part 2 засудженого за педофілію співака Гері Гліттера.
Інші цитовані треки зовсім не скандальні, а швидше ностальгійні. Їх об’єднує тема клоунади та сміху. Цікавим ходом виявилось, наприклад, використання пісні «Smile» Джимі Дуранте, яка стає символом кохання Артура та Софі. Музична тема була написана Чарлі Чапліном до його фільму «Нові Часи». Саме цю стрічку, до речі, демонструють в кіно у сцені зустрічі Артура з Томасом Вейном.
Send In The Clowns Френка Сінатри та My Name Is Carnival Джексона Сі Френка головний герой стрічки безпосередньо чує та рефлексує на них. Якщо перша пісня звучить насмішкою з уст трьох жертв Джокера в метро, то друга, що лунає з радіо, стає голосом його віднайденої ідентичності. Не варто також забувати про дитячу пісеньку «If You’re Happy And You Know It», яка контрастує зі справжнім емоційним станом Артура. Крім того цей кумедний текст трагічно рифмується зі словами матері Флека: «Він був завжди такий щасливий».
Антигероя, що увійшов у свої права, ефектно танцюючи на сходах, у фіналі стрічки супроводжують дві пісні: White Room гурту Cream та That’s Life знову ж таки Сінатри. Їхні тексти ледь не покроково пояснюють мотиви героя – це на випадок, якщо в когось ще виникали питання.
Особливої уваги заслуговує авторська музика Гільдур Ґуднадоттір. Її ісландське коріння чується у по-скандинавськи холодному саундтреці. Відчуття від музики, напевно, схожі на стан Артура в холодильнику. Тут немає типового для супергеройського (чи навіть суперзлодійського) кіно ритмічно активного супроводу зі звичними «бах»-ами відповідно до картинки. Немає тут і постійного саспенсу, притаманного трилерам.
Музика Гільдур, попри те, що не звучить безперервно, має чіткий розвиток від початкового треку Defeated Clown та аж до тріумфального танцю Джокера на капоті поліцейської машини під Call me Joker. Героя супроводжує чітка звукова характеристика — віолончель. Спершу інструмент звучить невпевнено і ледь-ледь пробує грати всього дві ноти, а з кожним наступним вбивством цей мотив розростається у грандіозну тему найвеличнішого суперзлочинця Ґотема.
Суміш авторського саундтреку із цитованими піснями створює окремий цікавезний пласт у «Джокері». Пропоную на прийдешній церемонії «Оскар» робити свої ставки не лише на гру Фенікса, але й на чудову роботу Гільдур Ґуднадоттір, поруч із якою стоять хіти другої половини ХХ ст. (так, і в музиці невеликий привіт «Новому Голлівуду»).
Увесь саундтрек «Джокера» можна послухати у плейлисті:
Текст: Олександр Островський