12 жовтня в Одеському художньому музеї відбулося відкриття виставки «Сонце заходу / Sol Occidens» — першої такого потужного масштабу з початку бойових дій.
Маргіт та Роман Сельскі — львівське подружжя художників, які завдяки своєму творчому шляху стали поширювачами європейських провідних шкіл і напрямків в творчій спільноті Львова. Роман, що народився у Львові в 1903 році, після навчання у Львівських художніх закладах поступає в Краківську Академію красних мистецтв, але восени 1925 року переїжджає до Парижа, де в ті часи вирувало художнє життя. Саме там він відвідує модерну академію Фернана Леже, а потім вже закінчує Краківську академію і повертається до Львова, прагнучі поділитися з колегами своїми добутками. Саме в академії Леже він зустрічається зі своєю одногодкою Маргіт, чий творчій шлях був майже таким самим – Вільна академія мистецтв у Львові, рік у Краківській академії мистецтв, Академія мистецтв у Відні, і нарешті, рішення їхати до Парижу, де вона, відвідавши кілька модерних академій, врешті решт зупиняється саме на майстерні Фернана Леже. Після одруження вони повертаються до Львова, з яким буде пов’язане їхнє подальше творче життя. Їхнє втілене прагнення – перенести нові ідеї модерну на українське підґрунтя – справило вплив на кілька генерацій львівських художників…
На відкритті куратори відмітили, що недарма багато виставок, які пройшли в музеї за останні півтора роки, були пов’язані зі Львовом, де потужні художні школи формувалися не в останнє завдяки Маргіт та Роману, вісникам та поборникам європейського модерну (Роман із 1947 року протягом 27 років очолював кафедру живопису в Інституті прикладного та декоративного мистецтва). І важко зараз казати, помітив Кирило Ліпатов, співкуратор виставки, яким було б сучасне мистецтво в Одесі, якщо б свого часу перемогла саме європейська течія.
Колекціонер Едуард Димшиц відважився на потужний крок – привезти роботи майстрів до неспокійної Одеси, де тривоги лунають майже кожну добу. Але тим самим він подарував одеситам та гостям міста свято – на відкриття прийшло стільки народу, що глядачів прийшлося запускати по черзі, щоб не пошкодити старі сходи на другий поверх.
Експозиція була розташована відповідно періодам творчості художників – від ранніх до пізніших робот, і ми наочно могли побачити всі еволюції їхнього мистецтва – навіть те, який вплив на нього свого часу створив той чи інший майстер. Тут треба додати, що як на мене роботи Маргіт хіба не потужніші за роботи свого чоловіка; принаймні взаємовплив часом навіть не дозволяє вгадати, не дивлячись на пояснювальну табличку, кому саме з подружжя належить та чи інша робота. Втім те, що художники випробували в своїй творчості стільки стильових прийомів дозволяє нам побачити майже всі напрямки розвитку західноукраїнського модерну.
Марія Галіна
