Письменниця Марія Галіна про те, що чекає на нас в останній серпневий вікенд в Одесі: «Саша, винеси сміття!», «Дихання міста», Великий диктант до Дня Незалежності України… та в Києві.
В цю п’ятницю в Одеському Художньому Музеї водночас відбулось відкриття двох виставок з циклу «Мови війни» — «Великі луги, рясні трави» художниці Kinder Album та «Вівтар небесного війська» Альбіни Ялози.
Вже протягом місяця в неформальної галереї «Вікно» (засновники Дмитро Дульфан та Сергій Поляков) триває виставка фотографії «Коса-Просушка», присвячена Кінбурської косі. Взагалі галерея, яка водночас невелика винарка (точніше магазин авторських вин), ідеальний варіант неформального арт-простору у мальовничому середовищу околиць Нового Ринку.
2 серпня в дитячій бібліотеці на Катерининській 87 оголошено старт поетичного фестивалю-конкурсу, який буде тривати півтора місяця і закінчиться 15 жовтня гала-концертом дітей-учасників. Конкурс, спрямований на дітей вимушених переселенців, яких гостинно приймає Одеса, передбачає навіть завдяки ініціативі поета, критика, професора та суспільного діяча Іллі Камінського, зараз проживаючого у Сполучених Штатах, грошові призи для переможців; окрім конкурсу, роботи якого будуть оцінюватися провідними літературними та культурними діячами, фестиваль планує різноманітні заходи: творчі майстер-класи, зустрічі з поетами та письменниками, екскурсії тощо.
На що чекати в серпні в Одесі, — питає Марія Галіна. І відповідає: «здається, серпень – місяць, коли театри здебільшого відпочивають від нас, а ми від театрів, але що маємо то маємо».
Вчора, 28 липня в Одеському художньому музеї відкрилася виставка львівського скульптора Володимира Семківа «Радість». Незважаючи на життєстверджуючу назву, виставка присвячена саме реакції на травму війни.
Парадоксальним чином останні два роки сучасне мистецтво переживає підйом, хоча б тому, що, оскільки музеї перестали виконувати свою офіційну функцію зберігання, а стали використовуватися як галереї, як виставкові зали, вони, завдяки своєму статусу перетворились на провідників сучасного, актуального мистецтва. У той же час галереї, які продовжують функціонувати саме як галереї, нікуди не поділися і також продовжують працювати. Додаймо той шок, то занурення в жахливі реалії війни, який перевернув творчість багатьох художників, зробив його по-справжньому актуальним, по-справжньому важливим і значущим, зробив його лінзою, що висвічує всі жахи війни, всю мужність захисників, усю жорстку матерію війни. Інакше кажучи, мистецтво зараз значить дуже багато, набагато більше, ніж воно означало до війни. Воно нарешті знайшло своє місце. Про це, і багато чого іншого з Кирилом Ліпатовим.
АрхПрогулянка по Єврейській, дум-метал, майстер-клас акварельної ботанічної ілюстрація, — що ми ще знайшли для вас на ці вихідні , то розслабтеся трохи, бо вже на часі, рубрика Одеса Дейлі з Марією Галіною.
