Софія Андрухович вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе.
Розмовляю з жінкою, яка 15 днів провела в укритті. Вона каже: «Здавалося б, у тебе є інтернет і світло, то лежи, роби щось, читай щось. Але це неможливо. Перебуваєш в стані постійного очікування, воно тебе поглинає всю». Концентруватися настільки, щоби читати щось, окрім новин, насправді складно. А перестати читати новини і скролити френдстрічку здається неможливим. Моє питання: «А що ви читаєте під час повітряних тривог?» нерідко наражалося на збентеження і навіть на біль тих, до кого я адресувалася: «Я не маю часу читати, поки помирають люди!». Все так.
TRANSLATORIUM – так називається єдиний в Україні фестиваль, присвячений художньому перекладу, який із 1 по 3 жовтня уже вп’яте відбудеться у місті Хмельницькому.
Письменниця Софія Андрухович пояснює, чому не відносить до категорій та не показує у тексті власної оцінки персонажів її нового роману «Амадока», а також розповідає, для чого використовує у книжці сучасну лінію стосунків, означену агресивною еротичністю. Інтерв’ю зі Софією Андрухович, частина друга.
Письменниця та перекладачка Софія Андрухович описувала рідне місто в попередньому романі «Фелікс Австрія» – Івано-Франківськ, за часовими мірками роману – Станиславів.
