Чому Two Colors Олега Скрипки – не те, на що ми від нього чекали?
Музика Олега Скрипки починалася з панку. Бо ж панк – це не тільки і не стільки про биті вітрини, кислотні ірокези та жорсткі гітарні рифи. Панк – це, перш за все, нестримне бажання переінакшити звичне, зламати усталені правила і перевернути дриґом догори те, що рівно лежить.
Цим Скрипка займається ще від середини 80-х, відколи долучився до гурту «Воплі Відоплясова». Музиканти пронеслися рок-буревієм крізь український етнокод, але на цьому не зупинилися. Попутньо і Highway To Hell від AC/DC націоналізували, і до хітів Цоя дотягнулися. А в 2001-му фронтмен «ВВ» пустився берега і зареміксив радянську музичну спадщину в електронному проекті DJ O`Skrypka.
Фан-база Олега Скрипки збільшувалася пропорційно з його статками. За порогом міленіуму рокер відкрив у собі здібного бізнесмена (ресторан «Канапа») та завзятого культурного активіста (фестиваль «Країна мрій»). Нові пісні та концерти нікуди не поділися, але бунтівний дух із них поступово вивітрювався. Довелося викручуватися: шукати у шухляді «вевешні» чорновики тридцятирічної давнини та діставати з рукава безпрограшні кавери на вічнозелені мотиви.
Днями Олег Скрипка презентував Two Colors – англомовний переспів самі розумієте якої пісні на музику Олександра Білаша та вірші Дмитра Павличка. У кліпі Олени Винярської музикант витанцьовує поряд із латексними БДСМ-дівчатами, а ретрофутуристичне авто мчить у невідомість, неначе в жахливих снах розробників Cyberpunk 2077. Аранжування треку – тріп-хоп курця, який не витримує жодної критики в порівнянні з будь-яким старим хітом «ВВ». Якщо червоне – то любов, а чорне – то журба, вгадайте, який колір настрою в цього творіння?
Прес-реліз Two Colors повідомляє, що своїм кавером Скрипка хотів привнести нове дихання в українську пісенну класику, нагадати про неї закордонній діаспорі і (чомусь) віддати шану жіночій красі. Але в щирість цих слів не віриш. Бо якщо раніше в бурлеску Олега Юрійовича відчувався естетичний смак та рок-н-рольний нерв, то тепер від нього так і несе добре продуманим наміром здійняти скандал на рівному місці. Що не дивно, адже зараз просуванням Скрипки займається Secret Service Entertainment – компанія, яка поставила на ноги Олю Полякову, Макса Барських, Jerry Heil, TAYANNA та інших актуальних персонажів нашої поп-сцени.
Досвідчені акули шоу-бізнесу чудово розуміли, на що йшли, і з поставленим завданням упоралися. Донька Олександра Білаша вже висловила своє «фе» з приводу кавера Скрипки у Фейсбуці, а в коменти до неї понабігали чутливі однодумці.
Реакція митців, які ревно захищають сакральність «Двох кольорів», викликає в мене здивування. Напевно, вони й самі не пам’ятають, наскільки проста і людяна історія ховається за створенням цього шлягеру. Одного дня 1964 року Олександр Білаш і Дмитро Павличко сиділи на нудних партійних зборах і роздивлялися дівчат. Аж ось помітили на одній хустину із червоно-чорними візерунками. Композитор і поет поїхали до ворзельського будинку культури, де написали пісню за якихось півгодини. Вперше «Два кольори» виконав оперний співак Анатолій Мокренко, а в майбутньому шлягер переспівали Дмитро Гнатюк, Василь Зінкевич, Квітка Цісик, Марія Яремчук, «Кому Вниз»… ну і Олег Скрипка.
«Але навіщо це самому Скрипці?» – ось у чому питання. Що він насправді хотів нам сказати у Two Colors? Невже пандемія так вдарила по гаманцю музиканта, що йому доводиться трясти головою в рекламі інтернет-казино, а після цього випускати ось таке? Якщо ж прагнув «осучаснитися» та музично «помолодшати», то чому зробив це так незграбно і такою ціною?
Відповіді на ці запитання ми навряд дізнаємося найближчим часом. Тому залишається лише скрушно розводити руками і чекати на довгоочікуваний новий альбом «ВВ». Хочеться вірити, що хоч у ньому обійдеться без каверів.
Текст: Фил Пухарев
