9 серпня передостаннє в цьому сезоні пройшла подія з циклу Одеський дворик пригощає.
Справа в тому, що мешканці будинку по Ніжінській 5 – креативні люди. Серед них художники, музиканти, письменники, викладачі іноземних мов, кулінари… А будинок, колишній доходний дім Б. Гросул-Толстого, що створювався за проєктом відомих одеських архітекторів (Лев Львович Влодек та Адольф Борисович Мінкус, стиль – эклектика, ренесанс, бароко) на межі 19-го та 20-х століть, як це водиться у старому центрі, м’яко кажучи, знаходиться у трохи занедбаному стані. Ось мешканці і вирішили зібрати гроші на поновлення через ренесанс суто одеської традиції виставляти во дворі столи з компотиком, биточками з тюлечки, ікрою з синеньких, бринзою, томатами, мангалом тощо, та пригощати гостей, та ще під відповідну музику, ну що там співали або грали в одеських дворах…
Звісно перед застіллям гостям показали отой дім зовні та зсередини, провели маленьку екскурсію – бо, хоча і занедбаний, це, безперечно, зразок життя і архітектури старої Одеси, з мармуровими, а головне, залізними сходами, ну знаєте, такі гримучі, хто пам’ятає, з мармуровими ганками, галереєю, різними дверями (не реставрованими), та котами-песиками, що ніжаться на сонечку. Сучасність тут – у модерновому «зеленому куточку», куточку відпочинку з гойдалкою, музичному майданчику, та… та й все, здається, ну, звісно, у креативності жильців, бо хто б ще придумав збирати на ремонт, влаштуючи застілля для туристів (була родина з Києва, був тревел-блогер аж із Нью-Йорка, одесити звісно теж були, бо проєкт потихеньку робиться популярним).
Організатори робили все, щоб гості познайомилися і подружилися, сюрпризи, конкурси, аукціони робіт, танці…
Зараз ось про що. Останні дві події (26-го червня і 9-го серпня) пройшли після важких обстрілів. В ніч з 8 на 9 серпня ніхто в Одесі не спав, бо на нас летіло все, що могло летіти, Онікси, Іскандери, бандеролі, просто шахіди… Пожежі і руйнування саме в середмісті, а як наслідок – відсутність води та світла. Навіть інтернет на телефоні в мене відмовився працювати. То уявляю, як було важко хазяям зробити так, щоб всім було весело і смачно (ну, мангал та самовар в поміч, а ще в старих домах газові плити, що звісно, в наших умовах краще за електрику). Але все було.
Ні, докопатися можна: чому «традиційним форшмаком» хазяї називають незрозумілу жовту намазку, а «єврейським форшмаком» нормальний смачний форшмак? Але це мабуть і все, бо ікра із синеньких була саме така, як роблю я, тобто, хороша, биточки з тюлечки краще за ресторанні, і їх було ну дуже багато, бринза та томати мабуть з Нового ринку, який поруч.
Ну і звісно, це та одеська екзотика, яку імітують для туристів різноманітні заклади, а тут все по-чесному… Бо двір справжній, готовлять їжу мешканці, на срипочку грають діти мешканців, а коти-собаки теж не арендовані, а свої.
Та я б сама не проти жити в такому дворі.
То в тих, хто хоче провести півтори години за довгим столом в одеському дворі, ще є шанс наприкінці серпня, в вересні тут буде принаймні одна музична подія, але сезон закривається.
Марія Галіна
