«Гендерна рівність — це про права людини»

Women in Arts

Анна Мачух про жінок в кіноіндустрії та премію Women in Arts.

12 березня в Києві нагородили переможниць премії Women in Arts 2021. Зокрема, у категорії «Культурний менеджмент» відзнаку отримала Юлія Федів, яка три роки очолювала Український культурний фонд. У цій категорії змагалися кураторки, кінопродюсерки, організаторки музичних і кінофестивалів, тобто жінки, які допомагають організувати або презентувати творчу діяльність. 

Women in Arts

Премію в номінації «Кіно» отримала режисерка Ірина Цілик, чия дебютна стрічка «Земля блакитна, ніби апельсин» стала лауреатом безлічі міжнародних нагород, серед яких приз за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс». Також лауреатками премії цього року стали Софія Андрухович (Жінки в літературі), Аліна Клейтман (Жінки у візуальному мистецтві), Оксана Линів (Жінки в музиці), Тамара Трунова (Жінки в театрі), Віра Балдинюк (Жінки в культурній журналістиці, критиці та дослідженнях) та Валерія Бурлакова, яка отримала особливу відзнаку.

Виконавча директорка Одеського міжнародного кінофестивалю та Української кіноакадемії, співзасновниця онлайн-ресурсу DzygaMDB Анна Мачух розповіла про ситуацію з гендерною нерівністю у кіноіндустрії України та світу, а також наголосила на важливості підтримки жінок.

Анно, яка загалом ситуація з гендерним питанням у світовій кіноіндустрії? 

Ще з моменту виникнення кіно передові позиції займали жінки, тому їхній вклад не менш значущий, ніж чоловіків. До прикладу, піонеркою кінематографу була француженка Аліс Гі. Вона не лише перша жінка-режисер в історії, а й першою зняла фантастичний фільм. Крім того, вона заснувала найбільшу доголлівудську студію більше 100 років тому. Той період взагалі був сповнений жінок у кіно: Лоїс Вебер, Мейбл Норманд, Мюріель Бокс та багато інших. Але розвиток індустрії у 1910-20-х почав витісняти жінок з режисерських позицій в галузь монтажу, де потрібна була дрібна моторика рук. І це у жінок виходило теж прекрасно, що доводять змонтовані ними шедеври на кшталт  «Людина-слон», «На останньому подиху», «Кримінальне чтиво».

Безумовно, за 100 років ситуація в кіноіндустрії змінилась і не один раз. Зараз ситуація значно краща — жінки повернулись до зйомок фільмів на перших позиціях, але їх все ще занадто мало. Саме тому різноманітні міжнародні кіноорганізації та кіноакадемії коригують правила відбору членів установ та фільмів на конкурси. Тим не менш, в Голлівуді кількість жінок-режисерів, які знімають комерційне кіно, не перевищує 10%. Ба більше, у 2018 році портал BBC Culture висловив занепокоєння, що жінки-кінематографістки ризикують зникнути з історії кіно. Оскільки наразі жінки зрежисували менше фільмів, ніж чоловіки, через історичні обставини, їхній вклад ставиться під сумнів, що є абсолютно не відповідає дійсності.

В Україні гендерне питання — одна з найактуальніших тем, як і в усьому світі. Як далеко до рівності в українському кінематографі?

В українському кінематографі жінок теж набагато менше за чоловіків. Жінка в кіно довгий час сприймалась як ціла подія. А якщо вона операторка, тим більше! Дискримінація, звісно, існує і до гендерної рівності в цій (та й в інших) галузях нам ще далеко. Але надія є. В останні роки ми спостерігаємо значний стрибок у розвитку українського кіно, з’являється багато якісних фільмів, оригінальних історій, нових авторів та авторок. Серед останніх гучних імен — Марися Нікітюк з фільмом «Коли падають дерева», Ірина Цілик зі стрічкою «Моя земля блакитна, ніби апельсин», Катерина Горностай з роботою «Стоп-Земля». Усі вони представляли нашу країну на міжнародних кінофестивалях класу А та виборювали нагороди. Це свідчить про те, що серед жінок багато талантів. Але часто вони самі у себе не вірять. Тож, найперше завдання — дати їм цю віру і можливості. 

Ви працюєте в організації, де команда складається переважно з жінок. Це випадковість чи розрахунок? 

Дійсно, і в Українській кіноакадемії і на Одеському міжнародному кінофестивалі працює величезна команда, основу якої складають жінки. Це вийшло випадково, але знову ж — у нас дуже талановиті жінки, вони професіонали своєї справи, фахівчині високого рівня. Саме тому їм потрібно давати можливість реалізуватися, задля цього ми і самі проводимо чимало заходів, націлених на руйнування стереотипів щодо жінок в кіно та їхньому просуванні. Зокрема, наразі в Українській кіноакадемії зареєстровано близько 40% жінок, які є членкинями організації. І ця кількість щороку зростає. Ми залучаємо чимало жінок, серед яких режисерки, кастинг-директорки, продюсерки, акторки, до вебінарів та майстер-класів. 

Крім того, в межах ОМКФ регулярно відбуваються дискусії на тему гендерної рівності. Зокрема у 2019 році фестиваль приєднався до руху HeForShe, завдяки якому ми запровадили нову нагороду у професійній секції Film Industry Office в категорії «Пітчинг». Цей крок був дуже важливим, оскільки ми все ще спостерігаємо дисбаланс у гендерному співвідношенні в кіноіндустрії і не можемо залишатися осторонь цих питань. А цього року Одеський міжнародний кінофестиваль став партнером церемонії вручення премії Women in Arts 2021.

З чим пов’язаний такий дисбаланс? 

Одна з найпопулярніших теорій — специфіка роботи. Так, кінопрофесіонали замість нормованого графіка, мають великі навантаження, як емоційні, так і фізичні. Не кожна жінка це витримає. Але і не кожен чоловік також. Кожен підпадає під певний тиск, не лише в галузі кіновиробництва. Від чоловіків суспільство вимагає «знайти роботу і забезпечувати сім’ю», від жінок — «турбуватися про цю сім’ю». Проблема, насамперед, полягає у тому, що суспільство поки не здатне вийти за самостворені рамки і шаблони та дати свободу людям у вирішенні своїх професійних, творчих чи будь-яких інших амбіцій. Саме тому жінки часто почуваються винними, коли обирають кар’єру, коли у них не виходить балансувати між роботою та домом. Вони не вписуються в нав’язані стандарти і втрачають шанси стати успішними. Ми звідусіль чуємо про жінок в розрізі краси, покірності, лагідності тощо, а у чоловіків цінують розум, талант та силу. Це дуже сильно впливає на сприйняття дійсності і викривлює її.

В чому полягає важливість премії Women in Arts? 

Після появи руху MeToo питання гендеру все частіше піднімається в суспільстві. Світ переживає певну революцію в ставленні до жінок та їхній прав. У сфері культури задіяно багато жінок, втім на керівних посадах їх все ще можна перелічити на пальцях. Нерідко це пояснюється стереотипним «не жіноча це робота». І цей постулат настільки глибоко засів у підкорку як чоловіків, так і самих жінок, що викоренити його не просто. Дуже важливо не забувати, що гендерна рівність — не про протистояння жінок і чоловіків. Це про права людини. І підтримувати одна одну, відзначати професійні досягнення, стимулювати до більшого вкрай важливо. Власне, це демонструє премія Women in Arts. Завдяки цьому, жіночий внесок в культуру країни та суспільства набуває значимості, якого довгий час не мав. 

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *