Твір Дмитра Радзецького «Україна у вогні» напередодні й одразу після 24 лютого майже одночасно виконають 30 піаністів з 11 країн світу. Автор композиції виконає свій твір в Києві у складі квартету з чотирьох роялів.
«Україна у вогні» — 5-ти хвилинна п’єса для фортепіано. Була написана в перші місяці повномасштабного вторгнення і є особистим маніфестом людини, яка переживає війну. Дмитро засвідчує кричущі випадки насильства та людського горя, що охопило Україну з 24 лютого 2022 року. Разом з українською музичною агенцією MUZIKA автор запропонував світовим музикантам долучитись до виконання. Відгукнулось 30 музикантів — українці, що живуть закордоном, та іноземці. Проєкт публікуватиме на своїх сторінках в соцмережах всі відео з виконанням цього твору по світу. В подальшому планується створення документального фільму про проєкт «Україна у вогні».
З початку повномасштабного вторгнення Дмитро Радзецький постійно створює міжнародні проєкти, яки не дають забути про наш біль та втрати. Ми поговорили з Дмитром про те, як це — працювати з таким контекстом.
Розкажи про свій новий твір.
— Цей твір я почав писати в квітні 2022, коли я тільки-тільки почав знову брати в руки гітару і намагатися повернутися до виконавства, написання музики і уроків з моїми учнями від почтаку повномаштабного вторгнення. Усі мої емоції першого місяця війни одразу почали втілюватися в звуках. Саме тоді я і придумав перші мотиви і відчуття цієї композиції – у мене в голові одразу з’явився образ України у вогні. Через деякий час я почав більш детально працювати над цим твором і у мене з’явилась ідея написати його для фортепіано соло і луп-станції – звукового обладнання, яке записує те, що виконує музикант і потім одразу відтворює – завдяки цьому музикант може виконувати одночасно кілька музичних партій. Саме ця техніка спонукала мене до створення дуже емоційної композиції, в якій звучання постійно збільшується, збільшується гучність, збілшуються емоції. Перші спроби запису цього твору були восени 2022 року в моїй майстерні KORA в Довженко Центрі. В цей день я викликав зранку настройщика роялю, все підготував і почалась чергова повітряна тривога. В цей день відбувся один з прильотів по енергосистемі в Києві і стався один з перших масових блекаутів. Коли це трапилось я зрозумів, що я все-таки маю записати цей твір в цей момент, в цей день і в цей час. Мені вистачило батареї мого лептопу для того, щоб живити мікрофони, навушники і я здійснив цей запис. Саме він ліг в основу аудіо-синглу, який є презентував 16 лютого 2024 року. У вересні 2023 року я, також у Довженко Центрі, зняв кліп з моїм сольним виконанням цього твору на роялі. Коли я почав розмірковувати про прем’єру і реліз цього твору, піар-агенція Muzika, з якою я почав співпрацювати, запропонували мені створити великий проєкт з цим твором – різні піаністи з різних країн у лютому 2024 року, на другу річницю від початку війни в Україні, будуть виконувати цей твір задля привернення уваги до проблеми війни в Україні саме через мову музики.
Як його виконання складатиметься технічно?
— На даний момент я створив кілька версій нот цієї п’єси — це версія для одного фортепіано в чотири руки, для двох фортепіано і версія для чотирьох фортепіано. Це суто академічні нотовані версії цього твору, задля того, щоб його могли виконувати піаністи в академічних залах без використання електроніки, мікрофонів і луп-станцій. Саме ці версії будуть виконуватися дуетами піаністів в різних містах Європи і світу. Деякі з цих виконань пройдуть у вигляді аудіо і відеозапису і ряд виконань відбудеться на концертах 24 лютого в різних містах Європи на підтримку України. І, як фінал цього проекту, ми плануємо виконати цей твір на чотирьох роялях в колонному залі Національної філармонії України. Записи цих виконань будуть публікуватися на моїх сторінках с соц.мережах і вони будуть доступні для перегляду вже починаючи з 24 лютого.
Чи схоже це на перформанс?
— Коли я спілкувався з усіма піаністами, яких запрошував в цей проект, я в першу чергу наголошував на тому, що це буде щось накшталт марафону з виконанням цього твору, соціо-культурна акція для привернення уваги до проблеми війни в Україні. Так чи інакше це можна було б назвати перформансом, хоча особисто у мене інші відчуття від реалізації цього проекту – в першу чергу це все робиться саме задля підтримки уваги до України і необхідності продовжувати підтримку України.
Як думаєш, Діма, музика існує поза політикою?
— Важко дати однозначну відповідь на це запитання. Але, тим не менше, мистецтво, і зокрема музика, явище доволі соціальне – воно не може існувати відокремлено від життя людей і подій, в яких живуть як композитори, так і слухачі. Все воно взаємопов’язане, одне на одне дуже впливає. Але мені іноді здається, що існує саме політика поза музикою. І це не якась казуїстика – є одна дуже цікава естетична гіпотеза, запропонована британським композитором першої половини XX сторіччя Сірілом Скоттом, яка полягає в тому, що саме розвиток музики сприяє розвитку людства. Відповідно до того, як розвивається музика, таким чином і змінюється людство. Можливо саме засилля відверто примітивної популярної музики сьогодення, невибагливих смаків, сприйняття «професійного» в музиці як чогось другорядного, відсутність підтримки професійних митців, тощо – все це якимось химерним чином сприяло тому, що люди, зокрема деякі безумні і озлоблені політики, досі можуть думати про загарбницькі війни. Це лише гіпотеза, вона доволі специфічна і умоглядна. Тим не менше, зараз дуже важко знайти щось добре і обнадійливе в політиці у всьому світі. Але ніколи не пізно змінюватись і вчитися на своїх помилках. Для мене особисто, як для митця, важливою метою є саме розвиток і популяризація сучасної української музики, можливість доносити до людей у всьому світі думки мовою музики – про наші емоції, відчуття, страхи, надії і тим самим намагатися зробити світ кращим і наблизити перемогу України.
Спілкувалася Віка Федоріна
Фото: Chris Sampson
