П’ятсот тисяч думок — стільки ідей народжується в голові звичайної (нормальної) людини щодня. Ми постійно про щось думаємо. Ми постійно чимось зайняті. Але це не означає, що ми продуктивни. 

Коли мозок перевантажений, нам складно сприймати правильні рішення. Будь-який вибір забирає два найцінніших ресурсу — час і енергію. А якщо рішень занадто багато, ми відчуваємо себе втомленими, забудькуватими та безпорадним. Втрачаємо контроль — над ситуацією і власним життям. Відкладаємо справи на завтра. Панікуємо. Згодом комора нашої пам’яті переповнюється. Не розв’язані задачі змушують нас відчувати нестримну тривогу і стрес. Система Bullet Journal допомагає повернути контроль й навести порядок в нашому ментальному світі. Вона дозволяє: зберегти концентрацію протягом усього дня; побачити, куди витрачається час і сили; домогтися будь-яких цілей, розбиваючи їх на більш дрібні завдання; розвинути допитливість і креативність; дотримуватися обраного курсу і жити цілеспрямовано.

Нічого складного, — Bullet Journal — це особливий спосіб ведення паперового щоденника (крім самого щоденника, в ньому ведуться справи, плани, списки …). Напевно, ключові фішки методу — це стислість, практичність, гнучкість і продуманість.

У книзі нью-йоркського дизайнера Рейдера Керролла є не тільки опис самого методу, але і різні фішки для управління справами й своїм життям; багато присвячено саморефлексії. Можна знайти корисні ідеї, навіть якщо самим Буллет користуватися ви не будете.

Райдер Керролл. Щоденник за методикою Bullet Journal  / пер. з англ. І. Возняка. — Х. : Віват, 2020. — 304 ст.

ЩОДЕННИК ЗА МЕТОДИКОЮ Bullet Journal

Нічого не відкладаймо на потім.

Щодня розраховуймося з життям,

аби нічого йому не бути винним…

Хто щодня викінчує своє життя,

як митець — малюнок, тому час не потрібен.

Сенека, «Моральні листи до Луцілія»

(переклад А. Содомори)

ІНСТРУКЦІЯ

Bullet Journal не є другом до першої біди. Він покірно пройшов крізь усі лиха та радощі мого життя. Він служив багатьом іпостасям мене колишнього: студентові, практикантові, нещасному в коханні юнакові, дизайнерові тощо. Він завжди радий мені, без осуду та якихось очікувань. Сідаючи за написання цієї книжки, я хотів створити щось, що могло б так само допомогти й тобі. Ця книжка — немов табір Bullet Journal. Вона тут для того, щоб підготувати тебе до першого підйому, а також зустріти тоді, коли потрібно буде відпочити, відновити сили та перезарядитися. 

ДЛЯ ТИХ, ХТО ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄ

Якщо це твій перший досвід роботи з Bullet Journal, ласкаво просимо! Дякуємо за те, що проводиш час із нами. Щоб дістати максимум від цієї книжки, я закликаю тебе пройти весь шлях: від початку до кінця. На ньому тобі доведеться вправлятися разом з нами. Ми скористаємося з можливостей транскрипції (див. ст. 58), щоб допомогти швидше впровадити цю систему у твій розум. Тобі знадобиться лише чистий аркуш паперу, блокнот і щось для письма.

«Щоденник за методикою Bullet Journal» має два основні складники: систему та практику. Частина II книжки буде зосереджена на системі. Ти дізнаєшся назви компонентів та як їх використовувати. Частини I і II, немов та кухня, що допоможе тобі стати кваліфікованим кухарем. У частинах III і IV ми заглибимося в практику. Там ти дізнаєшся, як стати шеф-кухарем. Ми вивчимо ресурси й науку, що стоять за цими компонентами, щоб ти міг налаштувати Bullet Journal відповідно до своїх потреб.

ДЛЯ ТИХ, ХТО МАЄ ВЕЛИКИЙ ДОСВІД У ВЕДЕННІ BULLET JOURNAL,

ТА ВСІХ, ХТО ВЖЕ НА ШЛЯХУ ДО ЦЬОГО

Розділи розроблено як незалежні збірки (див. ст. 95), що імітують структуру системи Bullet Journal. Якщо тобі зрозуміла термінологія BuJo, ти можеш розгорнути книжку на будь-якому розділі, який приверне твою увагу. Якщо ж ні, то відкрий частину II!

Частина II докладно описує систему, яку ти знаєш і любиш. Ми розглянемо кожну з основних збірок і технік, розкриваючи і причини, й історію, які стоять за їхнім дизайном. Потім, у частині IV, застосуємо ці всі прийоми до пробного макету. Тут ти дізнаєшся, як розширити й додатково налаштувати систему під себе.

Система, однак, постає лише частиною того, що формує методику Bullet Journal. Якщо ти вже певний час вів Bullet Journal, то, можливо, відчув, що в цьому сенсу значно більше, ніж просто формувати свої списки. Ти, може, відчув, що це зробило тебе більш вдумливим, упевненим, цілеспрямованим, спокійним, ба навіть натхненним. Це тому, що Bullet Journal спирається на різні науки та філософські вчення, маючи на меті допомогти нам жити інтенціональніше. У книжці я підійму завісу та покажу, чому методика Bullet Journal має такий ефект. Цей глибший контекст не тільки підтвердить те, що ти вже робиш, а й виведе практику твого BuJo на вищий рівень.

Перші частини цієї книжки розповідають про те, як вести Bullet Journal. Останні частини — про те, навіщо його вести.

Без огляду на те, на якому рівні ти перебуваєш, від новачка BuJo до професіонала, ця книжка — це погляд у серце методу Bullet Journal, де уважність разом із продуктивністю допомагають тобі створити життя, яким ти хочеш жити. 

ЧОМУ

Інтенціональне життя —

це мистецтво робити власний вибір до того,

як вибір інших дістанеться нас.

Річі Нортон

Мій перший стартап Paintapic народився в коморі, захаращеній тисячами невеликих, як наперсток, баночок з фарбою. Сервіс дає змогу перетворювати фотографії на шаблони для розмальовування за номерами, до яких у комплект входить полотно, фарби та пензлі. Водночас я також напружено працював повний робочий день, тому створенням Paintapic займався вночі й у вихідні дні.

На моїй основній роботі змінилося керівництво, яке загальмувало розроблення творчих проектів, а це дало мені змогу насолоджуватися своєю працею. Згодом нова стратегія стала обмеженою настільки, що я вже не відчував, що становлю цінність для своєї компанії. Проте мій потенційний вплив на Paintapic був обмежений лише кількістю часу, який я міг у нього вкладати. Тому заради Paintapic я поставив хрест на своєму соціальному житті й узявся до праці.

Мій партнер у цій справі переконав свого роботодавця орендувати нам порожній склад… як наш офіс. Темне приміщення з одним маленьким матовим вікном поглинало наші ночі та вихідні протягом майже двох років. Тисячі рішень були ухвалені в тому тісному офісі, який нагадував череп циклопа. Ми вкладали себе в кожну деталь — аж до кількості щетинок на наших пензлях.

Нарешті настала мить, на яку ми так чекали, — день старту. Замовлення поїхали. Гроші приїхали. Ми були в плюсі. Від самого початку справи йшли добре без будь-яких зовнішніх інвестицій. Це не притаманно стартапам. Ми, либонь, мали (скромний) успіх.

Щойно запрацював наш сайт, я зробив замовлення. Пам’ятаю, з яким нетерпінням я чекав, коли ж мій комплект прийде поштою. Це було реально й працювало! А тоді, ступивши на єдину сходинку своєї квартири, щоб забрати пакунок, я вже робив щось інше. Донині цей комплект десь лежить запакований у коробці. Кумедний портрет мопса (нашого неофіційного талісмана) досі чекає, коли ж його розфарбують.

Моя байдужість швидко заплямувала всі аспекти управління компанією. У думках панував безлад — настало розчарування. На папері я зробив усе, що мало б дати мені щастя. Я багато чим жертвував, щоб дістатися цього моменту, але тепер, коли опинився тут, ніщо вже не важило. Я не був сам. Мій партнер, здавалося, поділяв ці почуття. Процес створення компанії, задоволення, яке ми відчули завдяки її створенню, засліпили нам очі на правду: ми просто не були хлопцями, які мали робити цю справу. Хоча продукт змінював на краще життя наших клієнтів, він замало змінив у нашому житті. Ми не відчували захвату від цього продукту, а просто закохалися в підприємницьке життя.

Як часто ми перебуваємо в такому стані? Ти працював неймовірно тяжко лише для того, щоб з’ясувати, що це виснажило тебе. Ти компенсуєш це відчуття, працюючи ще тяжче. Ти вважаєш, що, можливо, якщо працюватимеш ще більше, то зрештою зможеш цінувати плоди своєї праці. Чому так відбувається? Яка твоя справжня мотивація для підкорення цієї ваги, для того, щоб бути на цій дієті, працювати так пізно? Ти намагаєшся скинути п’ять кілограмів із медичних причин чи маєш складні стосунки, які підривають твою впевненість? Можливо, ти не розумієш, що вбиваєш себе на роботі, щоб відкласти прикру розмову з дружиною чи чоловіком.

Якщо так, то, попри те, скільки часу ти проводиш в офісі, це не дасть тривалого полегшення, адже ти сходиш не на ту гору. Мусимо збагнути, що насправді рухає нашу мотивацію, перш ніж ми підіймемося.

Наші мотиви зазнають впливу медіа. Стрічки соціальних мереж заповнені нескінченними зображеннями багатств, подорожей, влади, відпочинку, краси, задоволення та голлівудського кохання. Цей віртуальний стік постійно просотується у свідомість, забруднюючи відчуття реальності й нашу самооцінку щоразу, коли ми онлайн. Ми порівнюємо своє життя із цими певною мірою штучними конструкціями та відповідно будуємо наші плани, сподіваючись, що таки забезпечимо себе золотим квитком до цих оманливих фантазій. Проте з поля зору ідеально випадають місяці планування, пошуки «талантів» на кастингах, виробничі бригади, припарковані у два ряди вантажівки з камерним обладнанням, тривалі періоди безробіття, тижні дощу, через які тимчасово припиняють знімати, харчові отруєння на місці зйомок, спустошення після їх закінчення. Відволікаючись на нескінченний потік амбітних медіа, ми втрачаємо можливість визначати на власних умовах, що має сенс.

Австралійська медсестра й письменниця Бронні Вар, що кілька років працювала в закладах паліативної допомоги для пацієнтів під час останніх тижнів їхнього життя, записала п’ять речей, про які шкодували ці люди. На першому місці стояв жаль за тим, що вони не були щирими до себе. Коли люди усвідомлюють, що їхнє життя майже добігло кінця, та озираються назад, легко помітити, скільки мрій залишилися нездійсненими. Більшість із них не справдили навіть половину своїх мрій, отож мусили вмирати, усвідомлюючи, що так сталося через вибір, який вони зробили або ж не зробили6.

Вибір трапляється різний: хороший і поганий, великий і малий, щасливий і тяжкий тощо. Ми можемо зробити цей вибір абияк або ж виважено. Утім, що це означає? Що означає жити інтенціональним життям? Філософ Девід Бентлі Гарт тлумачить інтенціональність як «фундаментальну силу розуму скеровувати себе до чогось… певного об’єкта, мети або кінця»7. Цей термін походить із часів середньовічної схоластичної філософії, тому я хотів би трохи адаптувати й оновити його заради нашої мети: інтенціональність — сила розуму спрямовувати себе на те, що має сенс, та вживати заходів задля досягнення цього.

Якщо інтенціональність означає

діяти за власними переконаннями,

то протилежним було б діяти на автопілоті.

Інакше кажучи, чи знаєш ти,

чому робиш те, що робиш?

Ми не можемо бути щирими з собою, якщо не знаємо, чого хочемо та, найважливіше, чому, — тому мусимо почати саме тут. Такий процес потребує постійного вдосконалення самосвідомості. Це може здатися дуже сумнівним, але й може бути так просто, як звертати увагу на те, що перегукується з нами, зацікавлює, а також що не робить цього — це також важливо. Визначаючи речі, до яких відчуваємо потяг, ми можемо поча- ти правильно визначати наші мрії, зважаючи на те, у що насправді віримо.

Коли ми віримо в те, що робимо, то перестаємо безтямно відсиджувати години на роботі. Ми стаємо винахідливішими, більш творчими й залученими. Ми працюємо не тільки важче, а й кмітливіше, адже і наші серця, і розум щиро сповнені стараннями.

Культивування такої самосвідомості — процес, який триває все життя, але він починається з простого запитання до себе: «Чи все гаразд?» Саме тут на сцену виходить «Щоденник за методикою Bullet Journal». Ти можеш дивитися на свій Bullet Journal як на живу автобіографію. Він дає змогу чітко зрозуміти, що саме затьмарює життєва метушня. Можеш відстежувати власні рішення та дії, які ти зробив і які привели тебе туди, де ти тепер. Він заохочує вчитися на власному досвіді. Що спрацювало, а що ні, як це вплинуло на тебе, яким буде твій наступний крок?

Щодня ти поглиблюватимеш самосвідомість, стаючи постійним свідком власної історії. З кожною сторінкою ти поліпшуватимеш свою здатність відрізняти доцільне від безглуздого. Якщо тобі не подобається, як триває життя, ти розвинеш майстерність і рішучість, потрібні для його зміни, як то зробили Рейчел М. та її чоловік:

Я гарую повний робочий день графічним дизайнером, керую як фрілансер власним бізнесом, працюю кілька днів на тиждень як молодіжний лідер та ще допомагаю чоловікові в його службі. Я познайомилася з ним два роки тому. Нам подобається подружнє життя, але майже з першого дня було настільки багато потреб і речей, які слід було пам’ятати й планувати, що ми геть божеволіли. Нам було нелегко спілкуватися та встигати за графіком одне одного. Я йшла на роботу, купувала продукти по дорозі додому, готувала їжу, прибирала в будинку й намагалася нічого не забути. Потім ми йшли спати, а наступного дня починали все знову. До того ж з’ясувалося, що в мене є хвороба щитоподібної залози та чутливість до глютену й лактози. Тепер приготування їжі стало ще складнішим. Я була дуже перевантажена.

Ми також намагалися добре проводити час разом. Звісно, це, як відомо, має вирішальне значення для щасливого, здорового шлюбу. Однак мій чоловік — пастор, і вагома частина його робочого тижня припадає на вечори та вихідні, а вільний час він має під час типового робочого тижня. Я ж працюю, як більшість — від дев’ятої до п’ятої з понеділка по п’ятницю. Було надзвичайно важко зрозуміти, як знайти час на сім’ю. У стосунках я екстраверт, а тому нерідко почувалася самотньою, адже чоловік був дуже потрібен на роботі під час моїх вихідних.

Ми знали, що нам треба щось змінити, тому почали планувати все у своїх Bullet Journal. Ми використовували щотижневі та щомісячні записи, щоб передбачити графік і з’ясувати, які справи насуваються на нас. Це дало нам візуальне бачення того, наскільки зайнятими ми будемо, та допомогло наперед вирахувати, коли слід виділити трохи часу просто для нас обох. Це також дало мені змогу зрозуміти, що ключем до відчуття достатності часу з чоловіком були суботи, проведені разом, тому ми пристосували графіки, щоб точно забронювати якомога більше субот на спільне дозвілля. Методика Bullet Journal також допомогла нам переорієнтуватися на особисті цілі. І я, і чоловік почали будувати кар’єру, яку любимо, ще до того, як познайомилися. Те, що ми обоє любили свою справу, означало, що ми звикли зосереджувати на роботі пильну увагу, і це було для нас важливо. Ми мусили навчитись, як поставити шлюб вище за нашу працю. Ми могли б використовувати цифрові календарі для синхронізації, але дисциплінованість аналогових засобів і досвід ведення наших Bullet Journal та записування подій від руки допомогли нам розмовляти про те, про що мали б поговорити, та дивитися вперед, тому нас не засліплювали другорядні справи. Це також дало змогу замість намагання збити докупи два переповнені календарі, висловлювати занепокоєння, якщо ми починали планувати надміру справ за межами дому, та змушувало почуватись одним цілим, коли планували спільне життя. Тепер ми любимо наш шлюб і свою роботу та хочемо допомогти одне одному досягти успіху в професійному житті. Нині, коли вже минуло майже вісім місяців, ми робимо більше, ніж будь-коли, у всіх царинах нашого життя — і щодня все до 20:00! Завдяки Bullet Journal я даю раду своєму життю. Я знаю, що буде. Я виділяю час, щоб задуматися й переконатися, що я справді зосереджуюся на правильних справах. І в мене знову є впевненість у моєму шлюбі та службі, адже я знаю, що ми з чоловіком перебуваємо на одній сторінці та працюємо над цілями, які поділяємо, — ми записали їх на обкладинках своїх щоденників.

Рейчел М. 

Саме це означає жити інтенціональним життям. Ідеться не про те, щоб жити досконало, легко й постійно все одержувати. Це навіть не про те, щоб бути щасливим, хоча радість часто трапляється на цьому шляху. Вести інтенціональне життя означає узгоджувати власні дії зі своїми переконаннями. Йдеться про створення історії, у яку ти віриш і якою можеш пишатися.

ОЧИЩЕННЯ ТВОГО РОЗУМУ

Не тримайте у своїх будинках те,

що не вважаєте за корисне або гарне.

Вільям Морріс

Дослідження припускають, що ми маємо від 50 000 до  70 000 думок на день8. Це означає, що, якби кожна думка була словом, то наш розум генерував би достатньо вмісту, щоб створити книжку. Щодня. На відміну від книжки, наші думки не є ретельно сформованими. Якщо пощастить, вони ще й нечітко узгоджені. Це змушує наш розум постійно страждати, сортуючи цю сіру мішанину різних речей. Де це все починається? Що насамперед? Неминуче ми розуміємо, що даємо раду надто багатьом речам одночасно, розпорошуючи увагу настільки тонко, що ніщо не має її достатньою мірою. Це зазвичай називають «бути зайнятим». Одначе зайнятість і продуктивність — не тотожні поняття.

Для більшості з нас «бути зайнятим» — це код до функціонального перевантаження.

Що я під цим маю на увазі? У нас немає часу, бо ми займаємося багатьма речами, але вони часто не працюють. Це явище —не лише проблема XXI століття, воно експоненціально посилюється

незліченною кількістю вибору, який нам дають технології. Чи треба нам вводити текст, писати, телефонувати, надсилати електронну пошту, проводити пальцем, доторкатися, писати твіт, телефонувати в Skype чи FaceTime, використовувати Zoom і месенджери або кричати на нашого цифрового помічника, щоб зробити якусь справу, байдуже яку? І в якому порядку це все має відбуватися? (Ох, і ще до початку всього цього нам доведеться покращити, оновити, перезавантажити, увійти, перевірити автентичність, скинути пароль, очистити куки, кеш і пожертвувати нашим первістком, перш ніж ми зможемо дістатися туди, куди хотіли… а де це було?)

Така свобода вибору являє собою подвійний привілей. Кожне рішення потребує від тебе зосередження, а зосередження — це вкладення твого часу й енергії. Вони є обмеженими, а тому надзвичайно цінними ресурсами.

Один з найуспішніших інвесторів усіх часів Воррен Баффет дав таку пораду довіреному пілотові Майку Флінту. Вони обговорювали довготермінові плани Флінта. Баффет попросив

Флінта написати список його 25 головних кар’єрних цілей. Коли Флінт закінчив, Баффет попросив його обвести топову п’ятірку. Коли пілота запитали щодо тих, які він обвів, Флінт відповів: «Ну, п’ять головних перебувають у центрі моєї уваги, але інші двадцять — на другому місці. Вони досі важливі, тому я працюватиму над ними, коли вважатиму за потрібне. Вони не настільки термінові, але я досі планую докласти до них цілеспрямованих зусиль».

На це Баффет відповів: «Ні. Ви зробили неправильно, Майку. Все, що ви не обвели, просто стало вашим списком «Уникати будь-якою ціною». Попри це, згадані пункти не матимуть із вашого боку уваги, доки ви не досягнете успіху в топовій п’ятірці»9. В інтерв’ю журналу Vanity Fair президент Барак Обама сказав таке: «Ви побачите, що я вдягаю тільки сірі або блакитні костюми. Я намагаюся зменшити вибір. Не хочу вирішувати, що я їм або вдягаю, бо є чимало інших рішень, які маю ухвалювати»10. Те саме стосується й засновника Facebook Марка Цукерберга з його сірими худі і засновника Apple Стіва Джобса з його відомою уніформою з чорного гольфа та джинсів. Чітко усвідомлюючи, наскільки виснажливими можуть бути роздуми щодо різних варіантів, вони шукали всі способи обмежити вибір у своєму житті.

Як писав психолог Рой Ф. Баумайстер у книжці Willpower («Сила волі»): «Не важливо, наскільки раціональним і виваженим намагаєтеся бути, проте ви не можете ухвалювати рішення за рішенням, не сплативши за це біологічної ціни. Це відрізняється від звичайної фізичної втоми, адже свідомо ви не відчуваєте втому, але у вас обмаль розумової енергії»11. Той стан відомий як утома від вибору. Інакше кажучи, що більше рішень маєш ухвалити, то важче їх  виконати добре. Ось чому радше їстимеш нездорову їжу наприкінці дня, ніж нездоровий сніданок зранку, коли ти ще сповнений сили волі. Якщо нічого з тим не вдіяти, втома від вибору може спричинити уникнення рішень. Це передусім стосується великих життєвих виборів, які ми схильні відкладати до останньої хвилини. Лячний вибір просто так не зникає, а чекає свого часу, стаючи постійно грізнішим. До якого університету я хочу вступити? Чи хочу одружитися з цією людиною? Чи мушу я прийняти пропозицію цієї нової роботи? До того часу, коли ти зрештою будеш змушений ухвалити те чи те рішення, після всіх інших рішень, які ти ухвалював, щоб уникнути необхідності зробити цей важливий вибір, є ймовірність, що в тебе не залишиться стільки уваги. Не дивно, що ми часто відчуваємо напругу, тривогу та перевантаженість. Ми намагаємося лікувати ці симптоми зі ще більшими чинниками відволікання уваги. Напої, їжа, мандри, запійні перегляди тощо. Нічого доброго нема в тому, що твій список перегляду на Netflix завдовжки в чотири роки! Ти не можеш вирішувати, а тепер дістаєш іще більше стресу. Щоб щось змінити на тривалий час, мусимо лікувати не симптоми, а причину.

Нам треба зменшити кількість рішень, якими себе обтяжуємо, — так ми зможемо зосередитися на важливих питаннях.

МЕНТАЛЬНИЙ ІНВЕНТАР

Перший крок до одужання від утоми вибору, до втечі з-під сили-силенної опцій, які нависають над тобою, полягає в тому, щоб віддалитися від них. Тобі потрібна певна позиція, щоб чітко визначити й запам’ятати свій вибір. Ми робимо це, записуючи їх. Навіщо їх записувати? Кожне рішення до моменту його ухвалення та виконання є лише думкою. Триматися за думки — це немов ловити рибу голіруч: вони легко вислизають із твоєї свідомості та зникають, повертаючись у глибини розуму. Записування думок дає змогу схопити їх та дослідити у світлі дня. Матеріалізуючи свої думки, ми починаємо очищувати власний розум. Записуючи одну по одній, ми проводимо ментальну інвентаризацію всіх варіантів, які привертають нашу увагу. Це перший крок до повернення контролю над власним життям. Ти можеш почати очищати сигнал від шуму. Ось тут і починається твоя подорож із Bullet Journal.

Так само, як і під час прибирання в коморі, нам треба спочатку дістати все, перш ніж зможемо вирішити, що залишиться, а що потрапить у смітник. Проведення ментальної інвентари- зації є простою технікою, яка допоможе швидко підбити підсумок того, чим ти захаращував свою ментальну комору. Ймовірно, там є багато непотрібних обов’язків, які посідають місце

цінних психічних та емоційних активів. Спершу сядь із тим аркушем паперу, про який я говорив, що він тобі знадобиться. Поклади його горизонтально та розділи на три колонки (можеш або скласти його удвічі, або намалювати лінії, як у ментальній інвентаризації на ст. 50).

1. У першому стовпчику перелічи всі справи, над якими ти працюєш.

2. У другому — перерахуй ті, над якими мусиш працювати.

3. В останньому — перелічи справи, над якими ти хочеш працювати.

Роби короткі записи у формі списку. Якщо з одного завдання випливають інші, записуй їх. Дай собі трохи часу на цю вправу і занурюйся якомога глибше. Будь щирим. Витягни їх зі своєї голови (та серця) й виклади на папері. Глибоко вдихни і почни.

ТЕСТ

Ця щойно створена ментальна інвентаризація дасть тобі чітке уявлення про те, як ти інвестуєш свій час та енергію. Це карта твоїх варіантів вибору. Наступний крок полягає в тому, щоб з’ясувати, що варто обрати.

Ми настільки зайняті всіма справами, які робимо (або повинні робити), що забуваємо запитати себе, навіщо нам це все.

Ми, зрештою, обтяжуємо себе всіма видами непотрібних обов’язків. Ментальна інвентаризація дає змогу зробити крок назад і запитати навіщо. Так само з’ясовуй причини щодо кожного пункту свого списку. Тобі не треба шукати відповіді на всі таємниці всесвіту.

Лише постав собі два запитання:

1. Чи має це значення? (Для тебе чи когось, кого ти любиш.)

2. Чи є це життєво важливим? (Подумай про орендну плату, податки, кредит на навчання, роботу тощо.)

ПОРАДА. Якщо тобі складно відповісти на один із цих пунктів, запитай себе, що трапиться, коли цей пункт не виконати. Ніколи.

Чи були б якісь реальні наслідки?

Будь-який елемент, що не пройде цей тест, — відволікання уваги. Він мало або взагалі нічого не додає у твоє життя. Викресли його. Будь безжальним. Май на увазі, що кожне завдання — це можливий досвід, який пропонує зазирнути у твоє ймовірне майбутнє. Тому все, що є у твоєму списку, мусить боротися за життя, за те, щоб залишитися там. Точніше, кожен елемент повинен боротися за можливість стати частиною твого життя. Коли ти завершиш, імовірно, залишаться два типи завдань: речі, які потрібно зробити (твої обов’язки), та речі, які ти хочеш робити (тобто твої цілі). Протягом усього курсу цієї книжки я ознайомлю тебе зі способами, як рухатися вперед на обох фронтах. А поки що маєш усі складники, потрібні для заповнення свого Bullet Journal. Тобто все, окрім записника.

Тепер ти, мабуть, дивуєшся: «Чому ми не зробили це в нашому записнику?» Розумне запитання. Читаючи книжку, обмірковуючи ідеї та випробовуючи прийоми, ти можеш з’ясувати, що ще більше зменшуєш свій ментальний інвентар. Коли почнеш вести Bullet Journal, маєш робити це лише зі справами, які, на твою думку, є важливими або цінними для твого життя. Інтенціональність стосовно того, що ти впускаєш у своє життя, — практика, яка не мусить обмежуватися сторінками твого записника.