По 14-е квітня в Центрі сучасного мистецтва Білий Світ триває виставка «Привиди і тіні» українського художника, доктора мистецтвознавства, збирача та дослідника предметів народної творчості, Олександра Найдена. Мовою примітиву художник творить образи минулого, які привидами і тінями залишились у сьогоденні.
Виконати в одному концерті вокальну музику польського класика Вітольда Лютославського і живого українського класика Валентина Сильвестрова – чудова ідея Романа Реваковича, знаного диригента, людини, яка вже багато років успішно будує культурні мости між двома державами, Польщі і України.
Разговоры в жанре «Портреты и случаи» мы ведем с художником Матвеем Вайсбергом в кафе рядом с нашими домами, — встречаемся, заказываем кофе, и — из обрывков памяти, полу-анекдотов складываются воспоминания, в которых соединяются история, память, искусство, юмор, жизнь. Новое воспоминание — о Диме Даревском*.
7 апреля 1879 года в Киеве родился Густав Шпет — будущий философ, психолог, теоретик искусства, переводчик философской и художественной литературы. Сегодня 140 лет со дня рождения философа Густава Шпета, с днем рождения его поздравляет правнучка, художник, эссеист и переводчик Катя Марголис:
«Бога немає, мам! Як він мене забере?» — нашкрябано на зрешеченій кулями стіні. Поруч із АКС у руках, із закритим банданою обличчям — наш боєць. На Донбасі воює під псевдонімом Viking. Під фото написав: «Це той випадок, коли слова передали всю картину загалом». Надіслав у FB автору пісні «Спалах» Андрію Фрілу.
Від моменту написання сильвестрівського вокального циклу «Тихі пісні» на слова поетів-класиків минуло понад сорок років, від часу перших виконань у 80-і – тридцять. Прем’єри відбулися у Москві, Санкт-Петербурзі, Горькому. У Києві останнього разу твір прозвучав повністю чотири року тому у рамках концертної серії «Архітектура голосу» від агенції «Ухо». Співала Наталка Половинка, за роялем був Йозеф Єрмінь.
Не-встреча с Гавриленко. Разговоры в жанре «Портреты и случаи» мы ведем с художником Матвеем Вайсбергом в кафе рядом с нашими домами, — встречаемся, заказываем кофе, и — из обрывков памяти, полу-анекдотов складываются воспоминания, в которых соединяются история, память, искусство, юмор, жизнь.
