«Братья Систерс» — кино плюс книга
Рейки-рейки, шпали-шпали
Дебютна книжка Павла Стеха починається з кумедного і вдалого епіграфа: «Електричка – це Я. Людовік XIV» (відсилка до «держава – це я», ясно).
Двір гетьманів козацької України
Дискусія з нагоди виходу книжки «На варті булави. Надвірні війська українських гетьманів середини XVII — другої половини XVIII ст.»
Маленький диктатор
Важлива не тільки для дітей книга шведського письменника Ульфа Старка і художниці Лінди Бондестам вийшла українською.
О гроно п’ятірне
Микола Костьович Зеров був найтаємничішою персоною з «неокласиків» і не менш трагічною. Професор КІНО, що цитував на лекціях латиною цілі уривки з Вергілія, Сенеки, Овідія, міг написати: «ми знову тут, в болотяній Лукрозі…». «Лукроза» — це була Баришівка під Київом, перейменована на латинський лад, як робітня.
Живые-и-мертвые
За последние несколько лет, что переводят Кристиана Крахта, он из просто популярного писателя превратился в главного фигуранта интеллектуального романа, одного из немногих современных авторов, которых еще кажется важным прочесть.
Гедвіґ із Енґаторпа
Мала Гедвіґ із повісті Фріди Нільссон – очевидно, сусідка Еміля з Льонеберги. І не тільки тому, що обидва юні шведи – відчайдухи-пустуни мимоволі: весь час потрапляють в кумедні ситуації, з яких виходять задоволеними власною винахідливістю, покараними за всіма правилах актуальної педагогіки і трішки досвідченішими.
«Завтра, завтра, не сьогодні!»
Кожному з нас доводилося відкладати на завтра те, що треба зробити сьогодні (чи вчора), завтра швидко перетворювалося в сьогодні, і робота знову відкладалася – спочатку на післязавтра, потім на наступний тиждень, на наступний місяць… Що змушує нас так чинити?
«Повний безлад»
У п’ятнадцять років Аллен Стюарт Кенігсберг почав писати газетні фейлетони й гумористичні мініатюри для нічних клубів і придумав собі творчий псевдонім – Вуді Аллен.
Лишега: «Принеси менi з-пiд Надвiрної лиса…»
Він був світлий і веселий, надзвичайно обдарований у поезії, лінгвістиці, образотворчому мистецтві. З ним познайомився геть-геть давно, не особисто, а спершу з машинописом книжки «Зима в Тисмениці» в одному з приватних львівських будиночків.