Ще не так давно почути сучасну українську музику в одному концерті можна було лише на фестивалях, таких як «Київ Музик Фест», «Музичні прем’єри сезони», «Форум музики молодих», «Контрасти», «Два дні і дві ночі нової музики в Одесі». Поза фестивалями вона фактично не звучала. Хіба що на авторських концертах.
С 11 по 27 апреля премьеру «ПЕНИТА. опера» увидели в четырех городах – Киеве, Одессе, Днепре и Харькове. Оперу планировали показать и в Качановской исправительной колонии №54, пожизненно осужденные женщины этой колонии стали прототипами героинь постановки.
У столичній філармонії прозвучить «Квартет на кінець часу» Олів’є Мессіана. Якраз 11 квітня – Міжнародний день жертв нацистських концтаборів. І хоча концерт ансамблю NotaBene не присвячено спеціально цій даті, його програма резонує з нею.
Виконати в одному концерті вокальну музику польського класика Вітольда Лютославського і живого українського класика Валентина Сильвестрова – чудова ідея Романа Реваковича, знаного диригента, людини, яка вже багато років успішно будує культурні мости між двома державами, Польщі і України.
«Бога немає, мам! Як він мене забере?» — нашкрябано на зрешеченій кулями стіні. Поруч із АКС у руках, із закритим банданою обличчям — наш боєць. На Донбасі воює під псевдонімом Viking. Під фото написав: «Це той випадок, коли слова передали всю картину загалом». Надіслав у FB автору пісні «Спалах» Андрію Фрілу.
Скрипаль Вадим Бродський віддавна приїжджає з концертами в Україну. Зокрема люблять його у Національній філармонії в Києві. Виступи Бродського асоціюються із музичними стандартами ще старого зразка, не дарма його гру порівнюють із грою Давида Ойстраха, Ієгуді Менухіна. Виконавську манеру цього артиста критики описують як винятково інтелігентну, таку, що позбавлена надмірного психологізму, показового драматизму чи «салонності». Зрештою, у записах, доступних в Інтернеті, Бродський переконливо говорить сам за себе.
«До нас з тим суржиком усі чіпляються, хоча в нас же купа пісень чистою мовою. Просто іноді треба додати ліричному герою шероховатості», — каже фронтмен Latexfauna Дмитро Зезюлін.
Від моменту написання сильвестрівського вокального циклу «Тихі пісні» на слова поетів-класиків минуло понад сорок років, від часу перших виконань у 80-і – тридцять. Прем’єри відбулися у Москві, Санкт-Петербурзі, Горькому. У Києві останнього разу твір прозвучав повністю чотири року тому у рамках концертної серії «Архітектура голосу» від агенції «Ухо». Співала Наталка Половинка, за роялем був Йозеф Єрмінь.
