Цьогоріч минає 30 років від заснування Вишеградської групи — співтовариства Чехії, Угорщини, Словаччини, Польщі. Kyiv Symphony Orchestra відзначив рік головування Угорщини у Вишеградській групі концертною програмою “Four Countries / Чотири Країни”.
Отож концерт, що відбувся 28 листопада, мав не лише художнє значення, а й дипломатичне. На пошану Вишеградської групи звучали твори композиторів тих країн, що до неї належать (поляка Кшиштофа Пендерецького, Йоганна Непомука Гуммеля, родом зі Словаччини, угорського композитора Дьордя Ліґеті та чеха Антоніна Дворжака). Серед публіки — чимало політичних діячів, а відкривала концерт промова посла Угорщини в Україні Іштвана Ійдято (до слова, концерт відбувся за підтримки Посольства Угорщини в Україні). Та попри заданий стримано-офіційний тон, сам концерт відбувся у вельми невимушеній та затишній атмосфері. Цьому сприяло чимало факторів.
Однією з перших цікавинок для гостей став звичний, здавалося б, атрибут концерту — програмка (текст піар-менеджерки Лізи Сіренко, дизайн креативного директора Богдана Мороза та Валерії Лесик). Зі смаком оформлена, вона містила вичерпну інформацію про твори, їхніх авторів та виконавців — витончене поєднання інформативності та легкості подачі. А сканування QR-коду для відкриття програмки на смартфоні подібне першому кроку до Країни Чудес — полоняє й захоплює…
Простота комунікації між публікою та виконавцями виникала і завдяки Любі Морозовій — художній керівниці оркестру, яка виступила в ролі ведучої концерту. Її коментарі про кожен твір та його автора — то довгі, то не дуже, — були дотепні та підбурювали інтерес до музики, що звучала. Яка ж та українська народна мелодія, цитована Кшиштофом Пендерецьким у Квінтеті, чи що то за «Слов’янські танці» такі, що створили шалену славу Антоніну Дворжаку?
Програму вечора склали Струнний квінтет “Сторінки з ненаписаного щоденникаѼ Кшиштофа Пендерецького, Концерт для мандоліни з оркестром Соль мажор Йоганна Непомука Гуммеля, “Румунський концерт” Дьордя Ліґеті та “Слов’янські танці” Антоніна Дворжака. Така різноманітна підбірка творів накреслює історію музики останніх майже трьох століть — звучали твори на всі смаки! А їхня послідовність — наче своєрідне крещендо: виконавський склад збільшувався від камерного ансамблю до великого симфонічного оркестру.
Найпершим прозвучав струнний квінтет Пендерецького у виконанні ансамблю Contrabass & Co (Софія Грабовська, Варвара Васильєва — скрипки, Костянтин Кулеба — альт, Гліб Сасько — віолончель, Юрій Приріз — контрабас). Їхня гра була стриманою та похмурою, ансамбль злагоджений, що дозволяло виявляти будь-які контрастні зміни в інтонаційному плетиві твору.
Гра ж Kyiv Symphony Orchestra (диригент — Луїджі Ґаджеро) відрізнялася романтичною барвистістю та соковитим звучанням. Підкреслення особливого тембру інструментів кожної групи створювало об’ємне і наповнене звучання — у всіх творах. До такого враження спричинилися і акустичні ефекти, прописані, приміром, в “Румунському концерті”: один валторніст грає на віддалі, у нашому випадку — із глядацької зали. Отож слухач виявляється іще й зсередини зануреним у море оркестрових звучань. Особливої уваги заслуговує солістка Світлана Білоусова (мандоліна). Попри неголосний звук самого інструмента, виконавиця добувала силу звучань: то іскристих і дзвінких, то спокійних і стишених. Полонило і майстерне володіння інструментом. Усе це разом створило жаданий ефект: концерт “Чотири Країни” вразив, мовби святковий феєрверк!
Текст: Марина Гордієнко
