Прем’єра експериментальної опери GAIA-24. Opera del Mondo композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка відбудеться в Києві. Єдиний український показ проведуть 10 травня у Міжнародному центрі культури і мистецтв. Після цього виставу презентують на фестивалях у Роттердамі, Відні, Берліні та Венеції.

Григорів і Разумейко – лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка 2020 року за оперу-реквієм IYOV і всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА» 2021-го за археологічну оперу Chornobyldorf. Обидві постановки входили у списки найкращих опер світу за версією міжнародного конкурсу Music Theatre Now.

GAIA-24 – 12-та спільна робота творчого дуету. Це четвертий проєкт після Chornobyldorf, Opera Lingua та Genesis, який вони створили у лабораторії сучасної опери Opera aperta, заснованій 2020 року. Триактний твір поєднує оперу і реп, авангард і поп, фольклор і рейв та інші жанри. Автори переосмислюють наслідки руйнівної діяльності людства, зокрема повномасштабного російського вторгнення та підриву греблі Каховської гідроелектростанції, в межах глобальної екологічної кризи. 

Поштовхом до створення вистави стало знищення росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023-го. Григорів і Разумейко вирішили осмислити трагедію та дослідити новий ландшафт, який утворився на місці колишнього водосховища після цього воєнного злочину та акту екоциду. Роботу почали восени торік із творчої експедиції на острів Хортиця, де зняли відеоматеріали для опери. 

На розширення ідеї постановки вплинула теорія Гаї французького соціолога й антрополога Бруно Латура. У його праці «Обличчям до Гаї» йдеться про Землю як єдиний суперорганізм – не декорацію людської історії, а її головну дійову особу. 

Про GAIA-24 розповідає композитор Роман Григорів.

Що взагалі таке «сучасна опера» у вашому втіленні?

— Опера – один із найдавніших музично-театральних жанрів. Ось уже десять років ми працюємо над його переосмисленням. Створюємо свій експериментальний театр і втілюємо власне бачення опери. Робити це в Україні – круто і відповідально. А нині, під час повномасштабної війни – особливо важливо. 

Ключовий елемент нашої сучасної опери – оголене тіло. Ця тема важлива для нас на естетичному, мистецькому та політичному рівнях. Це те, що відрізняє нас від росії. Там такого не покажеш, а тут ми маємо це робити. Коли працюєш із тілом, одразу з’являється інший контекст. Усе оживає і стає справжнім.

Костюм може мати якісь недоліки, а тіло – ні. Воно бездоганне в тому вигляді, в якому є. Його досі сприймають як щось вульгарне та огидне, але це не так. Це найкращий та найунікальніший костюм, символ свободи, цілий всесвіт і те, що відрізняє нас одне від одного.

Наша робота з тілом – складний і багатошаровий перманентний процес дослідження його природи та використання в мистецтві. Ми почали цю історію у Chornobyldorf, а нині продовжуємо та насичуємо новими сенсами та ідеями. У GAIA-24 переосмислення тіла відбувається всередині самої вистави та з боку аудиторії під час перегляду. Власне це і створює неповторну естетику опери.

Звісно, потрібні люди із критичним мисленням, щоб це збагнути. Бо нинішнє сприйняття тіла – наслідок певною мірою відхилення суспільства або недостатньої освіченості. Тоді як за кордоном нам кажуть: «Хлопці, та ми в 1960-х усе це бачили».

З чого складається GAIA-24?

— У постановці три акти. Перший – Songs of Mother Earth – це музика народів світу. Другий – Cabaret Metastasis – дуже авангардна й чиста історія голих тіл. Третій – Dance for Mother Earth – суміш сучасної музики. Вони настільки різні, що для нас це три опери в одній. 

Перші пів години глядачі не розумітимуть, куди вони прийшли. Слухатимуть чітку за структурою та формою етномузику в унікальному аранжуванні.

Наступна година – це основна для нас друга дія. Вона чиста звуком, голосом, пластикою. Усі артисти на сцені – без одягу, бо костюми цієї дії – оголені тіла.

Третя дія – постлюдія, яка викликає шок і вау-ефект. Це такий карнавал та афтепаті. Буде дуже динамічно: рейв, рок, реп, техно, диско, дез-метал, оперета. Дивишся й думаєш: «Що взагалі відбувається?»

Тобто різноманіття музичного матеріалу та акценту на сучасне звучання тут навіть більше, ніж у Chornobyldorf?

— Так, там було набагато поетичніше, а тут буде прямо отак. Ми використовуємо різні вербальні, музичні, сценічні, естетичні мови. Звучить така неповторна музика, яку жоден академічний композитор не складе й жоден консерваторський музикант не зіграє. 

Chornobyldorf був фантасмагорією про майбутнє людства. Фантазією на тему суспільства без культури, яке все одно повертається до неї, але вже без колишнього контексту. Тоді як GAIA-24 – про живу культуру й наше сьогодення.

Наша опера – це фактично Земля, яка об’єднує народи, релігії, традиції, естетики тощо. Тому додаємо все, що нам подобається. Хочемо репчину – даємо. Хочемо дезню – її також. І поєднуємо ці протилежні стилі. У цьому творі – найбільше речей, які ми взагалі в житті поєднували. Не знаю, чого тут нема. Тут просто все є.

Ми навіть спочатку подумали, що забагато такого строкатого матеріалу. Але зрозуміли, що він, як і всі артисти, повністю існує в контексті війни, який відчувається в кожному нашому русі, з першої до останньої ноти. Ми постійно перебуваємо в цих умовах, тому всю нашу оперу пронизує ця найболючіша тема. 

Ви вирішили відмовитися від декорацій, а водночас переосмислити сам простір МЦКМ.

— Так, артисти та інструменти всередині умовного чорного квадрату – це і є сценографія. Без штучних елементів. Це також стосується відмінності сучасного театру від класичного. Останній – репрезентативний, він про фейк. У нас же кожен артист фактично грає себе, а не якусь роль. Усі персонажі – це ми самі. Кожен акт – трансформація артистів на сцені. Звісно, в деяких моментах буде й персоніфікація. 

Скільки артистів грають у виставі?

— 11. Це Ілля Разумейко, Марічка Штирбулова, Юлія Вітранюк, Софія Павліченко, Катерина Гордієнко, Катерина Бишева, Кароліна Музиченко, Аліса Кузнецова, Олександр Чишій, Данило Зубков та Айк Єгіян. Себе не зараховую до цього числа, бо я лише в першій дії лежу на пуфику та граю на контрабасі. Потім іду режисерувати. А Ілля, наприклад, весь час на сцені. 

Більшість артистів – нові для нас імена. Кастинг ми проводили восени торік. Три місяці шукали, ледве знайшли. Це абсолютно різні люди з протилежних секторів, які поступово перетворились на унікальне плем’я. Їх треба було ще перепрошити, що вимагає багато часу. Це багатогранний процес, який стосується освіти й навичок, постійного пошуку та роботи над собою, переосмислення свого співу та руху. Щоб посприяти цьому, вперше зробили виїзну сесію в Карпатах. Чотириденний воркшоп із вимкненими телефонами й увімкненою свідомістю допоміг зблизитись і зменшити дистанцію. 

Ми щасливі, що у нас є саме ці унікальні артисти. Сформували, вважаю, найкращу команду. Кожен має свій скіл та свою природу, і з цим цікаво працювати, коли повністю розкриваєш їх в іншому світлі та контексті. Таке розкриття кожного учасника – теж наша місія. Бо нам сьогодні не потрібні виконавці, нам потрібні співавтори.

Текст: Ілля Прокопенко

• Коли: 10 травня, о 18:00
• Де: Жовтневий палац
• Квитки тут