14-15 жовтня в Агенції регіонального розвитку Одеської області мисткиня Марія Гончар презентувала як на мене дуже важливий проєкт (куратор Андрій Любов). Це оцифрований 3d каталог скульптур одеських, і загалом, в перспективі, українських) майстрів.
На перший погляд – один з кількох проєктів, які стосуються оцифровки культурних об’єктів, але я хотіла тут зупинитися саме на ньому, тому що він дуже симпатичний через те, що дуже конкретний, і компактний, має конкретного адресата і прикладну мету. Тобто має окрім естетичного суто прикладний сенс. Це проєкт який являє собою цифровий каталог скульптур і демонструє варіанти їх розміщення у міському просторі, тобто можна покрутити, подивитися з різних ракурсів, прикинути, що і як, чи підходить саме цей об’єкт до цієї локації, тощо. Власне мені приємно, коли проєкти мають таку конкретну задачу. Свої проблеми тут звісно є, адже проєкт націлений на взаємодію з міською адміністрацією, а ми всі знаємо, що навіть, якщо не враховувати війну, тут бувають свої складнощі і пригоди. На дегустації крафтових продуктів винного дому Manzul Winehouse (село Лиманка поблизу Одеси), яка відбулася після презентації проєкту і яку провела Альбіна Манзул, я почула сюрреалістичну історію спроби встановлення пам’ятника Давіду Ойстраху (його планувалося поставити біля Оперного), яка по степеню абсурду може зрівнятися тільки з дареловскими байками про острів Корфу.
Але загалом я хочу нагадати про те (і про це говорили на презентації), що є кілька стратегій розташування міських скульптур. Одна з них – це зробити з малої пластики точки, привабливі для туристів, селфі і все таке, що для Одеси, як потенційно туристичного міста насправді дуже привабливий варіант. Інша – враховувати загальну естетику міста і тут вже потрібна певна обережність. В останньому випадку згадали про практику тимчасового розміщення скульптур у міському просторі Львова, але я хочу нагадати також Лондон, де кожного року біля Національної Галереї встановлюють різні об’єкти, іноді дуже суперечливі.
Марія Галіна
А зараз я передаю слово Марії Гончар.
Презентація бета-версії платформи Public Art Ukraine
В Одесі презентували бета-версію цифрової платформи Public Art Ukraine, покликану допомогти скульпторам і скульпторкам побачити свої роботи в реальному міському середовищі. Інструмент дає змогу віртуально розміщувати мистецькі об’єкти на Google мапі, оцінювати їхню взаємодію з архітектурою та громадським простором і шукати нові можливості для експонування. Водночас проєкт порушує ширше питання про майбутнє публічного мистецтва в українських містах під час війни. 14 та 15 жовтня в Агенції регіонального розвитку Одеської області на вулиці Рішельєвській, 8, відбулися дві презентації Public Art Ukraine. Зустрічі об’єднали митців, представників культурних інституцій, колекціонерів, меценатів і журналістів навколо спільної теми. Як зробити українську скульптуру видимішою та наблизити її до міського життя? Першу презентацію 14 жовтня о 16:00 провели керівниця проєкту Марія Гончар і куратор Public Art Ukraine Андрій Любов. Захід відкрила заступниця директора Агенції регіонального розвитку Одеської області Ольга Сороченко, яка розповіла про діяльність установи за підтримки проєкту UCORD. До обговорення долучилися скульптори Віктор Тиблевич, Клим Степанов, Ігор Івченко, Данііл Рудой і Павло Шестопалов, а також мисткині Катерина Білетіна та Ірина Бєлова, художник Кирило Куленко, архітектор Аркадій Кельнік, фотограф Андрій Ясносекирський. Подія стала нагодою не лише продемонструвати готовий цифровий продукт, а й перевірити його функціональність за участі самих авторів. Під час тестування учасники випробували інструмент візуалізації скульптур у просторі на прикладі Google Maps та локацій Одеси, зокрема Стамбульського парку, Траси здоров’я й Міського саду. Цифрова модель дає змогу попередньо оцінити, як мистецький об’єкт може виглядати в конкретному середовищі, співвідноситися з архітектурою та сприйматися перехожими. Важливо, що йдеться не лише про демонстрацію зображення на екрані. Така візуалізація може стати початковим етапом розмови між автором, куратором, потенційним партнером і містом про можливість появи скульптури на конкретній локації. Під час першої зустрічі також зібрали відгуки користувачів, обговорили функціональні можливості платформи та визначили напрями подальшого доопрацювання. Розвиток цифрового інструменту передбачає співпрацю з скульпторами, чиї практичні потреби мають впливати на його подальше вдосконалення. Друга презентація, що відбулася 15 жовтня о 16:00, розширила коло учасників і зміст розмови. Гості докладніше ознайомилися з історією створення Public Art Ukraine, від початкової ідеї Андрія Любова та кураторського залучення авторів до оцифрування творів і розроблення цифрової платформи. Захід відкрила заступниця директора Агенції регіонального розвитку Одеської області Ольга Сороченко. Презентацію знову провели Марія Гончар і куратор проєкту Андрій Любов. Серед присутніх були журналісти видань «Вечірня Одеса», «Думська» та Kyiv Daily, зокрема Марія Гудима й Марія Галіна, режисер Сергій Лучишин, директорка благодійного фонду «Процвітай» Марія Поблінкова, генеральний директор REVA Foundation Геннадій Нечаєвський, одеський колекціонер і меценат Юрій Акименко, приватна галеристка Катарина Блажієвська, колекціонер Сергій Боголюбов і директор Музею сучасного мистецтва Одеси Семен Кантор. Під час практичної частини учасникам продемонстрували можливості візуалізації скульптур у різних середовищах. Один із прикладів передбачав розміщення твору в Міському саду Одеси, інший переносив його на четвертий постамент Трафальгарської площі в Лондоні. Цей відомий майданчик сучасного мистецтва став наочним прикладом того, як цифровий інструмент допомагає уявити роботу в контексті іншого міста. Під час дискусії Семен Кантор звернув увагу на практику європейських міст та навіть міста Львова, де скульптури та інші мистецькі об’єкти тимчасово експонують у громадських просторах. Такий підхід відкриває можливості для випробування нових форматів взаємодії мистецтва й міста без необхідності одразу ухвалювати рішення про постійне встановлення об’єкта. Саме тут цифрова візуалізація може стати корисним посередником. Вона допомагає перейти від абстрактної пропозиції до конкретного сценарію, який можна обговорювати з міськими інституціями, власниками просторів, громадою та потенційними партнерами. Наразі на платформі Public Art Ukraine представлено 35 скульптур 12 авторів та авторок. До проєкту долучилися Віктор Тиблевич, Ігор Івченко, Данііл Рудой, Василь Дмитрик, Сергій Кудрявцев, Микита Рум’янцев, Тетяна Кравець, Олексій Кириленко, Таїсія Капустаринська, Андрій Любов, Павло Шестопалов і Клим Степанов. Наповнення платформи триває. Отже, представлена добірка є не завершеним каталогом української скульптури, а основою для подальшого розширення авторського кола та цифрової колекції. Потенціал Public Art Ukraine полягає в можливості зробити твори доступнішими для ознайомлення й обговорення, а також створити додатковий інструмент комунікації між мистецькою спільнотою та інституціями, які відповідають за міський простір. Для скульпторів це спосіб показати не лише фотографію окремого об’єкта, а й можливий сценарій його присутності в конкретному місці. Водночас цифрова модель не замінює фахової оцінки, погоджень, фінансування, виготовлення, транспортування та встановлення твору. Вона допомагає підготувати ґрунт для таких рішень, зробити пропозицію зрозумілішою та предметнішою. Для Одеси ця розмова має особливе значення. Місто продовжує жити в умовах повномасштабної війни, коли бюджетні ресурси спрямовують передусім на обороноздатність, безпеку, облаштування укриттів і підтримку критичної інфраструктури. У вересні 2022 року в Одесі офіційно призупинили програму «Громадський бюджет». Передбачені для міських потреб кошти переорієнтували на пріоритетні фінансові завдання воєнного часу. За цих обставин реалізація нових культурних ініціатив у публічному просторі потребує пошуку інших механізмів підтримки, партнерств і джерел фінансування. Проте міське середовище не перестає бути простором культурного життя. Скульптура може формувати локальну ідентичність, створювати точки зустрічі, змінювати сприйняття звичних маршрутів і допомагати громаді осмислювати власний досвід. Питання полягає в тому, як підтримувати цей процес, не конкуруючи з нагальними потребами воєнного часу. Чи можуть тимчасові експозиції стати реалістичним форматом для Одеси, якщо постійне встановлення монументальних творів потребує значних коштів і тривалих погоджень? Чи здатні цифрові платформи допомогти місту залучати приватних меценатів, благодійні фонди, культурні інституції та міжнародних партнерів? І хто має брати на себе відповідальність за реалізацію мистецьких проєктів, коли можливості міського бюджету обмежені?
Public Art Ukraine не дає готових відповідей на ці запитання. Проте платформа пропонує інструмент, який може зробити розмову про майбутнє скульптури конкретнішою. Можливо, саме з цифрової візуалізації, професійного обговорення та невеликих тимчасових експозицій починається пошук нової моделі взаємодії мистецтва й міста під час війни. Ознайомитися з проєктом можна на сторінках Public Art Ukraine у соціальних мережах. Facebook https://www.facebook.com/publicartukraine/ Instagram https://www.instagram.com/publicartukraine/ Ініціатива Public Art Ukraine реалізується в межах програми «Теплиця ідей», що фінансується швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України» (UCORD) за підтримки Швейцарії та впроваджується компанією NIRAS Sweden AB. Грантова частина програми «Теплиця ідей» реалізується у співпраці з Національною установою розвитку.
Марія Гончар
Фотографії з архиву Андрія Любова
