Скільки всього мало статися, щоби ми опинилися тут

Орест Манецький

У грудні минулого року галерея Portal11 вдруге представила творчість молодого львівського художника Ореста Манецького у своїх стінах. 

Виставка «‎Приховані простори» стала зібранням 7 творів автора, виконаних у різних медіа та пов’язаних між собою ідеєю уважного розглядування навколишнього світу, виокремлення та завважування подій, конструювання знання про Всесвіт.

Орест Манецький закінчив Самбірську школу прикладного мистецтва та Національний університет «Львівська політехніка», і в цьому випадку освітня траєкторія художника дуже виразно говорить про його стиль і світогляд — поєднання художнього та технічного. Він експериментує з особливостями сприйняття та обробки візуальної інформації людиною, схематичними характеристиками навколишнього світу, ідеями вакууму (який насправді не буває порожнім) та людської долі (яка дійсно є наперед детермінованою).

Скільки всього мало статися, щоби ми опинилися тут

Роботи художника хочеться назвати науково-декоративними — саме так, адже наслідуючи образність технічних експериментів, вони не є об’єктивним аналізуванням. Це скоріше мистецькі вправи у методах спостереження та досліду. 

Примат художньої форми діяльності та персональні виставки у галереї дозволяють зробити з голих індексів, процесів та предметів певний мистецький мікрокосм. Апаратна точність у комбінації з абстрактною геометричністю слугують концептуальними атрибутами його робіт. 

Художник працює в олійному живописі нарівні з іншими техніками (інсталяція, відео, аудіо). Він самостійно монтує відео та створює звучання у них. До прикладу, твір “Eye (Calculation)” є показово полікомпонентним — складеним з різних медіа. Динаміку ока жінки, яка намагається здійснити базові арифметичні розрахунки, зафіксовано на відео. Траєкторія руху зіниці у моменти, коли вона спершу помиляється і видає хибний результат, а потім рахує правильно, стає прообразом живописної картини. На полотні видно скупчення механічних ліній-слідів, які є наслідком біологічного феномену саккад — швидких узгоджених рухів очей в одному напрямку. Між саккадами мозок повинен встигнути обробити отриману візуальну інформацію. Високочутлива «центральна ямка», розташована на сітківці ока, постійно фокусується на різних предметах навколо нас, збираючи окремі образи в одну загальну чітку картину. Ми не сприймаємо і не помічаємо цієї моторики, адже саккади дуже швидкі. Коли око швидко рухається, воно не спроможне сприймати навколишній світ перманентно чітко, оскільки тоді все було би сильно розмито (як фотографії у тремтячих руках), і відчувався би розрив у сприйнятті. Безперервність сприйняття для нас дуже важлива. Тому центральна нервова система маскує періоди, коли ми насправді не бачимо, фактично відключаючи зір під час саккади. Коли саккада закінчується, ми знову починаємо бачити. Це одна з тисяч витівок, до яких вдається людський організм для оптимізації нашої взаємодії із навколишнім світом.

На роботах унаочнюються приховані простори та елементи, що нас оточують, з яких складаємося ми самі. Культура, люди, інформаційний простір, що несеться довкола, очі, екрани, частота повідомлень, дзеркала, паралельні події, ритмічні сигнали. Зір складає майже все наше сприйняття, але бачимо ми далеко не все. Хаос невпорядкованої та нефіксованої інформації навколо фрагментується та структурно спрощується нами, стає ближчим і зрозумілішим завдяки поняттям часу та простору, будучи опосередкованим органами сприйняття, які використовує людський організм. Розум у своїй допитливості та прагненні зрозуміти (чи бодай якось для себе пояснити) інтерпретує фізичні явища за допомогою кодів, символів та правил, робить світ прийнятним для себе, тобто антропоцентричним. Історично уявлення людини про Всесвіт змінюються, стаючи дедалі прогресивнішими й точнішими, а варіативні тлумачення поступаються місцем науковим фактам і закономірностям. Манецький за допомогою своїх художніх засобів (звуку, технології відслідковування руху, палітри бірюзових кольорів, відеоспостереження) переводить ці категорії у діапазон мистецтва. 

Орест Манецький

Те, як ми функціонуємо всередині себе, транслюється назовні: думки стають діями і жестами, міркування конвертується у поведінку. Так само Манецькому чимало йдеться про те, що художник має не просто творити, а певним чином осмислювати навколишній світ як надскладну систему, і тому він присвячує свою творчість життю як найбільш складному процесу і його параметрам, що програмують всі ймовірні ситуації. Так, наприклад, візуально суголосні круглі роботи Little Fountain | Crystal Shield та Distribution сконцентровані навколо траєкторій руху відповідно білої рідини та пінбольних шариків від єдиного центру кола до периферії. Тобто фізичний рух реальних речовин трансформується у різнокольорові відрізки на відео або картині, і таким чином ніби сам процес життя відбивається на полотні. На виставці вони розташовані одна навпроти одної, що згущує напругу у залі.

Лінії на роботі Portal (To The Other Side), як і на інших картинах — на перший погляд випадкові сліди, однак при зверненні до тексту інструкції з’ясовується, що це також прихований простір. За зовнішньою неохайністю різнокольорових розчерків криється історія руху шарика до отвору, численні спроби та кружляння довкола нього. Скільки десятків елементарних взаємодій мало статися, щоби він опинився у точці призначення. Скільки ситуацій ми проживаємо, щоби опинитися врешті решт у тих чи інших дивовижних умовах. Скільки фізичних та емоційних сил було задіяно, скільки обставин ідеально співпало або катастрофічно не склалося, ким ми стали або не стали через це. Скільки всього мало статися, щоби ми опинилися саме тут. 

Скільки всього мало статися, щоби ми опинилися тут

Галереєю було також створено каталог мультимедійного живопису художника, до якого увійшли 12 робіт. Каталог має лімітований наклад — 250 пронумерованих примірників, і являє собою художньо оформлений аналог такого собі щоденника дослідника з теоретичними моделями, фотофіксацію експериментів та примітками. Його можна переглянути і у цифровій версії. До того ж прогулятися виставочною залою та розглянути інші відеороботи автора можна віртуально.

В інтерв’ю KyivDaily Орест Манецький відповідає на питання про співвідношення науки та мистецтва, форми власної творчості та можливість мистецтва після людства.

Чому саме абстрактні форми та геометричні фігури є твоїм способом передати враження від побаченого у реальності? 

Якби я міг винайти ще інші форми, я б використовував і їх. Не знаю, чи взагалі це є способом передати враження від побаченого. Серед моїх не концептуальних робіт деякі можуть містити натяки на спробу такої передачі, проте інші, наприклад як «Приховані Простори», намагаються бути якомога віддаленішими від аналогій, змісту, передачі чогось конкретного. Спроба якомога більше відійти від парадигми надання сенсу, якомога менше опрацьовувати мислення, ніяк його не оформлювати.

Орест Манецький

Чи є приклади взаємодії науки та мистецтва, що надихають тебе?

Леонардо. Думаю, що майже все мистецтво не обходиться без взаємодії із наукою чи результатом її розвитку. Мистецтво, як і наука, є пошуком, можливо, в якомусь змісті це одне і те ж.

Чи є твоя творчість спробою систематизувати і тим самим надати сенсу хаотичному та непередбачуваному життю? 

Схоже на те. Принаймні, щодо систематизації. Будь-яке життя наповнене опрацюванням сприйнятого. Якщо життя хаотичне, то всі наші спостереження — це виокремлення острівців, нібито впорядкування. Але якщо пошук продовжуватиметься, то острівці стануть материками. Може, зараз хаотичним бачиться те, що ми ще не можемо осмислити. Хоч життя є хаотичним і непередбачуваним, ця непередбачуваність, схоже, має свій почерк. Щодо придання сенсу, тут все вже дуже складно. Думаю, в рамках життя сенс життя знайти неможливо.

Чи може статися так, що для наступних своїх експериментів ти вирішиш застосувати нові техніки та медіа, зробити свої роботи ще більше композитними? 

Звичайно. Якнайбільше всього нового, експерименту та пошуку нових форм. Подобається, коли в роботах застосовується якийсь хай тек, особливо в поєднанні із чимось ancient. Якоюсь мірою таке поєднання вже є в деяких моїх роботах: олійне полотно разом із відео на екрані та електронною музикою. Проте я застосовую форму як інструмент, і первинно для мене виразити певний підхід, спосіб спостереження. Мабуть, це і є та спроба систематизації життя із попереднього запитання. Якоюсь мірою я шукаю мінімальну форму для такого вираження.

Орест Манецький

Що означають цифри двійкового коду наприкінці каталогу?

Цифри є частиною оформлення самого каталогу, який був розроблений галереєю Portal11. Мені подобається, що інформація міститься в альтернативній формі.  Якщо колись люди зникнуть і залишиться один AI, то можливо, йому зручніше буде вивчати моє мистецтво у такій формі. 

Вхід на виставку із врахуванням карантинних обмежень. Через посилений січневий карантин виставку було продовжено до кінця зими.

Текст: Андрій Мирошниченко

  • Що: виставка «‎Приховані простори» Ореста Манецького
  • Коли: з 19 грудня 2020 року по 28 лютого 2021 року; графік роботи: ср-нд з 11:00 до 19:00, пн, вт — вихідні
  • Де: Галерея «‎Portal11», вулиця Трьохсвятительська, 11.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *