Ева Ліпська, Агнєшка Осецька, Тадеуш Ружевич, Віктор Гомулицький, Біанка Роландо, Збіґнєв Герберт та Казімєж Совінський — сім поетів Польщі, про яких розповідає і перекладає Наталія Бельченко.
В іронічній інтонації дебютної творчості Еви Ліпської критики вбачали вплив Віслави Шимборської. З часом соціальний критицизм Ліпської став гострішим і глибшим, її поезію також рекомендують феміністки. Поетка отримала освіту в Академії образотворчих мистецтв як художниця, що, за її словами, допомогло їй у розумінні живопису. Ева Ліпська, яка увійшла в літературу 1967 року, стала предтечею поетів «покоління 68-го», так званої «Нової хвилі».
Агнєшка Осецька – найвідоміша польська авторка пісенних текстів, яких написала близько 2000; ці пісні стали класикою польської естради. Виконували їх, зокрема, Мариля Родович, Анна Герман, Северин Краєвський. Саме його «Nie spoczniemy» – з незабутньою мелодією – я із захватом слухала з бобінного магнітофона в дитинстві. А «Ach Panie, Panowie» в жіночому виконанні – стала улюбленою після варшавського концерту 2017-го. Головним для поетки було писання та кохання. У 2013 році в Польщі випустили квадратну колекційну монету номіналом 10 злотих, присвячену Агнєшці Осецькій.
Досвід Другої світової війни залишив невитравний слід на всій творчості Тадеуша Ружевича. Разом зі старшим братом він брав участь у партизанському русі, у 1944 році брат загинув у гестапо. Після війни Тадеуш Ружевич став одним з реформаторів польського театру. Експресіоністичну та катастрофічну поезію Ружевича звинувачували в нігілізмі, а також знаходили вплив західних авторів – Еліота, Паунда. Захотілося перекласти його інтимну лірику. Він – з тих польських поетів, яких перекладають найбільше. Його не раз номінували на Нобелівську премію з літератури.
Віктор Гомулицький був не тільки літератором, але й дослідником історії Варшави та колекціонером. На початку своєї творчості орієнтувався на Юліуша Словацького і навіть узяв псевдонім Фантазій – від однойменного героя свого кумира. Співчуваючи взагалі усім приниженим, написав у часи єврейських погромів поему «Євреї», в якій погрожував судом історії тим, хто сіяв сліпу ненависть. Був першим польським перекладачем поезій Шарля Бодлера. Правнук поета – Маурицій Гомулицький – сучасний графік і фотограф.
Молода письменниця Біанка Роландо народилася в польсько-італійській родині. Вона також займається графікою та візуальними мистецтвами. Однією з перших серед польських мисткинь почала популяризувати гендерну тематику у візуальних мистецтвах. Саме їх поєднання з літературою і вважає своїм творчим кредо. У власних текстах часто доходить до розпаду та дезінтеграції суб’єкта мовлення. Її поезію називають герметичною, «поезією довгої фрази», концептуальною та «поезією високого регістру».
Народжений у Львові, Збіґнєв Герберт надписував приятелям книжки «Zbigniew Leopolensis», тобто львів’янин. Хоча ймовірно родина Гербертів мала англійське походження, а до Львова приїхала з Відня. По батьківській лінії поет мав бабцю-вірменку, який присвятив вірш і статтю. У нас Герберт переважно відомий як автор віршів про Пана Когіто. Пан Cogito – це не тільки alter ego поета: це будь-яка мисляча людина, що має добрячий запас самоіронії.
У 1928 році в рідній Лодзі Казімєж Совінський створив спільно з двома друзями-поетами літературну групу «Метеор». Група збагатилася новими членами, видавала часопис та встигла опублікувати 3 книжки засновників. Воюючи під час Другої світової, поет потрапив спочатку в радянський полон, звідки втік, потім до табору праці в Австрії, звідки теж утік. Він брав участь у Варшавському повстанні. Після війни емігрував з Польщі та змушений був листуватися зі своєю родиною таємно. Співпрацював з багатьма емігрантськими виданнями.
Ева Ліпська
Народилася 8 жовтня 1945 року в Кракові.
Завчай смерть
Завчай смерть. Напам’ять.
Згідно з правилами правопису
слів мертвих.
Пиши її разом
як республіка або роззявротик.
Не діли її
між померлими.
Ти – обранець богів.
Завчай смерть заздалегідь.
Любов до батьківщини
також буває смертельною.
Завчай смерть
у коханні.
Завчай смерть не тільки,
аби вбити час.
Час буває самовбивчим
і годинами висить на деревах.
Перевір себе.
Перевір себе за життя.
Агнєшка Осецька
Народилася 9 жовтня 1936 року у Варшаві, померла 7 березня 1997 року у Варшаві.
Останній раз
Сьогодні останній раз плакала через тебе.
Відчуваю, як зникає солоний потічок
та починається крем «Нівея»
і подальша карта обличчя,
яке небагато має з тобою спільного.
Стаю негарною,
чимдалі тихіше вигукую,
чому тебе немає зі мною.
Може, навіть повернуся під ліхтар,
де було, як відомо, найтемніше,
хай тільки минеться ця лихоманка,
від якої палаю,
мов циганський ліс,
усередині – порожній.
Тадеуш Ружевич
Народився 9 жовтня 1921 року в Радомсько, помер 24 квітня 2014 року у Вроцлаві.
Єва
Виходиш
з моїх очей роздягненою
шерехаті
мушлі колін
з рожевою серцевиною
відкриваються
вночі
біле крило
пах янгола
закривається поволі
і солона роса кохання
вкриває шкіру
Віктор Гомулицький
Народився 17 жовтня 1848 року Остроленці, помер 14 лютого 1919 року у Варшаві.
Танці
Вальс – півсон безкраїй,
Німф і сильфів рій…
Шал мазурки знає:
Він тут головний.
В полонезі – смуток,
Сльози, ах і ох…
Від оберка чути:
«Помремо – та вдвох!»
Біанка Роландо
Народилася 22 жовтня 1979 року у Варшаві.
Le flambé
з цього вірша вийдеш лише ввечері
тоді відкриються тобі знову вогники смолоскипів
кам’яні зерна покладу під пласкою подушкою
аби встати в синцях, шукаючи смолоскипи
запах висушених плодів, просочених сіркою
важко йдучи в багні або зачісуючись криво
ой зробімо з цього вірша, з блискучої бляхи
потішну скриньку для постелі та для вітрильного вогню
Збіґнєв Герберт
Народився 29 жовтня 1924 року у Львові, помер 28 липня 1998 року у Варшаві.
Заповіт
Відписую чотирьом стихіям
те чим недовго володів
вогню – думку
хай живе вогонь
землі яку занадто любив
тіло моє безплідне зерно
а повітрю слова та руки
і жалі ці зайві речі
а крапля води
що залишиться
нехай кружляє між
землею небом
хай буде прозорим дощем
папороттю морозу пелюсткою снігу
хай ніколи не сягаючи неба
до долини сліз моєї землі
повертається віддано чистою росою
терпляче пом’якшуючи тверду ріллю
незабаром поверну чотирьом стихіям
те чим недовго володів
– не повернуся до джерела спокою
Казімєж Совінський
Народився 30 жовтня 1907 року в Лодзі, помер 8 вересня 1982 року в Лондоні.
Силует
Обрис – мушлі?
В оці відблиск – неба?
А обрис щоки
вбраний в рожевість пелюсток.
Чоло в скрипковому ковзанні.
На водінні смичка
так потроху – ледь-ледь обрис:
силует, запах,
у відлуннях, що навзнак на моху,
музика.
Ось він, раптовий вітер:
бурхання барв
на крутій стіні життя.
Ось вона, геометрія мелодії:
лінія губ, обрис щік,
чоло в скрипковому ковзанні.