Протидія російській пропаганді: український контекст

Протидія пропаганді

Перейменування вулиць, демонтаж пам’ятників, заборона російських пропагандистських сайтів — кроки влади у Латвії, які обмежують поширення дезінформації з РФ. З іншого боку, ту чимало українських біженців, які щодня живуть у цьому інформаційному і культурному просторі. Вплив російської пропаганди тут відчувається попри дії латвійської влади у цій боротьбі. Але спочатку розповімо про позитивний досвід українського театру, який так чи інакше є певної протидією російській дезінформації у Латвії, а точніше у Ризі.

Українська вчителька Олена Сіриченко разом із доньками приїхала до Риги у березні 2022 року. На початках ні про який театр не було мови. Пощастило швидко влаштуватися на роботу до 45 ризької школи помічником учителя.  Спочатку вона займалася з дітьми молодшої школи, для яких вивчення рідної мови було неабияк пріоритетним. Згодом українських дітей різного шкільного віку стало більше і директор звернулася із проханням працювати з усіма українцями над вивченням української мови й літератури.

У грудні 2022 року керівництво школи запропонувало взяти участь у проєкті Junior Achievement Latvia, у якому молодь мала б презентувати свій продукт. Олена запропонувала дітям створити виставу. Діти відгукнулися, підтримали й почали працювати всі разом над комедією «Хто ти такий?» за мотивами твору Миколи Куліша «Мина Мазайло».

Виставу було поставлено українською мовою, але щоб ознайомити і латвійського глядача з українською культурою загалом та літературою зокрема був потрібен переклад. Так, відома латвійська перекладачка Маара Полякова переклала сценарій вистави, директоркою школи, у якій працює Олена, було створено титри до вистави латвійською мовою.

Протидія пропаганді

«Нас дуже підтримувала у всьому директорка нашої школи — приміщення, реквізит, декорації. Також батьки наших дітей багато чого зробили для створення вистави. Не було спеціально виділених коштів – все зробили спільно власними зусиллями», — розповідає пані Олена. І після прем’єри по Ризі пішли чутки про український молодіжний театр. Почали писати й питати, чи можна записатися до театру. Але на той час думки про втілення повноцінного театру-студії ще не було, тому що для цього потрібно, як мінімум, фінанси.

Та все ж завдяки зростанню зацікавленості серед українців Риги  Олена вирішила, що треба створити молодшу групу. Питання з приміщенням було вирішено несподівано швидко. Після запрошення журналісткою Латвійського радіо Людмилою Пилип до участі з передачі «Ми з України» Центром допомоги українцям у Ризі було надано молодій театральній студії кілька кабінетів для занять із дітьми. Завдяки юридичній допомозі пані Оленою у співпраці із українською театральною діячкою Лаурою Вілцане було офіційно зареєстровано організацію — «Мистецька лабораторія». Цей крок був потрібний, щоб мати можливість подавати власні театральні проєкти для отримання грантів. Поки що написали три проєкти, але один з них отримав відмову — проєкт, що спрямований на підтримку українців, які вперше звертаються за допомогою.

Одним із проєктів, який затвердила і частково профінансувала Ризька дума,  був п’ятий показ вистави, приурочений до Дня української писемності.

Наразі у старшій групі Мистецької лабораторії займається 15 дітей, а у молодшій — 10. Крім пані Олени, з дітьми також працюють режисерка Світлана Кара зі Львова, викладачка з народного танцю Інна Білоусенко з Херсону та актор лялькового театру із Риги.

Також розпочато роботу над ляльковою виставою у рамках європейського проєкту за участі дітей молодшої групи. Її презентують наприкінці грудня.

Вистава буде латвійською мовою, що спрямовано на  інтеграціїю українців у спільноту однолітків через театр. «Після першої репетиції я вже переконалася, що це дійсно працює. Я дивувалася, у хорошому сенсі, як наші діти гарно читали ролі латвійською», — зазначає пані Олена. У створенні вистави допомагає також вчителька латвійської мови Інара Яневич, а також актор лялькового театру Юрій Луник.

«Мріємо також створити ще одне дійство — до Різдва, але якщо встигнемо. Бо театр вимагає ще й фінансової допомоги, якої у нас зараз дуже не вистачає. Тому наразі все робимо своїми зусиллями», — зазначає пані Олена.

Розвиток дитини/підлітка через театр — це не тільки про інтеграцію, але й ще й про можливість психологічної реабілітації після пережитих жахіть війни. Але основне і найважливіше — це ті цінності, які несе наша українська культурна спадщина. Це дуже важливо проростити і зберегти в душах юних українців, які через війну змушені були тимчасово залишити Україну. Український театральний осередок у Ризі – можливість створити своє рідне україномовне середовище.

Як відомо, у Латвії загалом, а в Ризі зокрема, наразі тимчасово через війну проживає багато українських дітей. Ясна річ, що українці, які втікали від війни у 2022 році, не знали латвійської мови, але вільно володіли російською, якою тут теж спілкується багато людей. 

«Російський прошарок тут працює ефективно, на жаль. Власне, коли ми побачили, як наших дітей дуже вміло заманюють до себе різні російські організації під виглядом міжнародних, занурюючи у російськомовне середовище, то це стало стимулом для створення своєї спільноти  — україномовної, творчої. Розумієте, діти, особливо малеча, швидко все поглинають, тому треба діяти зараз».

Протидія пропаганді

На противагу цьому і з метою створення україномовного середовища для українських дітей, Олена Сіриченко ініціювала появу українського театру для дітей і підлітків у Ризі.

Також театр допомогає нашим захисникам. Вхід на вистави вільний, але у залі є скринька, куди бажаючі можуть покласти гроші. 50% із зібраних коштів йдуть на підтримку воїнів. «Для дітей дуже важливо теж власними силами долучитися до наближення нашої Перемоги. Тому це їхнє рішення», — розповідає пані Олена.

Друге за кількістю населення місто у Латвії — Даугавпілс, відомо тим, що тут дуже потужний і чисельний російський прошарок населення. Більшість – скоріше російськомовні, ніж латиськомовні. Саме тут російський вплив є міцним і навіть у певному сенсі іноді маніпулятивним — особливо в інформаційному і соціокультурному просторі.

І от у жовтні Посольство України в Латвії опублікувало  повідомлення,  у якому засудило постановку в Даугавпілському театрі п’єси «Перемир’я»драматурга з Донецька Олексія Куралеха, який позиціонує себе «жителем ДНР». 

«Посольство України в Латвії категорично засуджує проведення в Латвії цієї вистави, яка повністю побудована на елементах російської пропаганди, яку терористична Росія намагається поширювати в дружніх до нас країнах, використовуючи «мʼяку силу», — вказується в дописі. Українська сторона наголошувала, що у цій  виставі «Перемир’я» закладені кремлівські наративи. Зокрема війну на Донбасі, яку розв’язала росія, та окупацію нею українських територій у 2014 році, автор п’єси називає «українським конфліктом», а також жодним чином не згадується про РФ як країну-агресорку.

При цьому сама назва п’єси містить елементи російської пропаганди про «братовбивчу війну» і «братські народи» та нав’язує глядачам уявлення про «однакову винуватість обох сторін». Також у п’єсі не згадується боротьба України за свободу, незалежність та територіальну цілісність.

У посольстві заявили, що автор п’єси Олексій Куралех мешкає у окупованому Донецьку. З часу окупації міста росією у 2014 році він не змінював місця проживання, позиціонуючи себе як “житель ДНР”. З відкритих джерел відомо, що вистави на літературній основі його творів активно ставляться на території країни-агресорки. До речі, Куралех – син донецьких поетів, Світлани Куралех та Володимира Авцена. Як стверджує сам Куралех, він почав писати п’єси у 2016 році. Їх ставили у російських театрах, у тому числі і «Перемир’я».

На це відреагував Даугавпілський театр, який  заявив, що поважає думку Посольства України, але не вважають цю п’єсу пропагандистською, бо вона  несе гуманітарний зміст. Також, як писали ЗМІ, у театрі на другому показі вистави, актори перед початком чітко проговорили, що 24 лютого 2022 року  росія розпочала повномасштабну війну проти України. Але виставу залишили у афіші театру.

Слід зазначити, щоборотьба з російською пропагандою в країнах Балтії, у тому числі у Латвії, в той чи інший спосіб відбувалася поступово. Але  особливо активізувалась після повномасштабного російського вторгнення  в Україну. Так,  у Латвії заборонили трансляція 80 російських телеканалів. 

РЕМАРКА: Коли автор цієї статті перебувала у 2023 році у Ризі, в готельному номері йшов якийся серіал — російською мовою…з українськими акторами. Можливо, він був знятий давно, але неприємно.

У вересні це ж зробив Сейм Литви, ухваливши зміни до законодавства, які дозволяють заборонити трансляцію російських і білоруських телерадіомовників на 2 роки.

Цього року Національна рада з електронних засобів інформації Латвії (NEPLP) тимчасово обмежила доступ до сайтів, повʼязаних із російськими пропагандистськими засобами інформації. Це є суттєвою зміною, бо доступ до російського контенту тепер є обмеженим для аудиторії. Так, можна зайти у соцмережі, де російські наративи “льются через край”, але це не є у загальному доступі.

У Латвії рівень антипатії жителів Латвії до росії цього літа піднявся до найбільшого показника. Як зазначив засновник і керівник SKDS Арніс Кактіньш у fb 2022 року Росії симпатизували 20% опитаних громадян, два роки тому їх було 48%. Негативне ставлення до росії виражали 2021 року лише 37% респондентів, 2023 року — 73% опитаних. Водночас рівень симпатії жителів Латвії до Європейського Союзу цього року також установив новий рекорд — до ЄС добре ставляться 75% опитаних порівняно з 66% у 2022 році. Негативне ставлення до ЄС цього року висловили лише 16% опитаних.

***

Можливості для впливу російської пропаганди у країнах Балтії стає скорочуються, але вони ще є, на жаль. І протидіяти на рівні культурної підтримки українських проєктів (наприклад, «Мистецька лабораторія») або вистава «Suņa māja/Собачий дім» за п’єсою української драматургині Марини Смілянець, яку поставила у Латвійському національному театрі режисерка Лариса  Семирозуменко, необхідно концептуально і швидко. 

До речі, 25 і 26 листопада у Театрі на лівому березі — прем’єра  «З цією виставою щось не так» — україномовну версію лондонської комедії-франшизи The Play That Goes Wrong підготували разом із британським театром Mischief і латвійським театром Дайлес.

Матеріал підготовлено за участі CFI, Французької агенції з розвитку медіа, в рамках проекту Hub Bucharest за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

Текст: Ірина Голіздра

Підтримайте нас, якщо вважаєте, що робота Дейли важлива для вас

Возможно вам также понравится

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *