1. Буря, любов, людина. Відчуваю Задоволення — дивитися і створювати вистави.

2. Театр — це паралельний всесвіт, де щодня розповідають тисячі історій, які впливають, радують, засмучують, змінюють і далі, далі, далі…

3. Напевно, якийсь супергерой, який впливає на час.

4. Об’єднувати, дивитися ширше, змушувати відчувати себе живим.

5. Від місяця до року, це все залежить від обставин, а щоб бути задоволеним — напевно, все життя.

6. Значить, якось театр зумів домовитися з часом, щоб бути досі актуальним і потрібним.

4. В принципі в сучасному світі театр може все, і саме в цьому — його сила. Нарешті ми в Україні зрозуміли, що театр не може мати ніяких табу, він не має на це права. І для мене важливо, що театр має право мати свободу в цій країні.   

5. Класну виставу можна створити й за три репетиції, ну, не за три, а за пять. Для того, щоб створити класну виставу, потрібна класна команда, а не кількість репетицій. Класна, весела, розуміюча один одного емпатична команда — от що дуже потрібно для сучасного театру. 

1. Відданість, робота і кайф. 

2. Театр — це місце, люди або інституція (це кожен повинен обирати сам), яке/які/яка разом створюють новий світ. Він може бути продовженням нашого світу, може бути в конфлікті з нашим світом, може спростовувати наш світ, але це точно якийсь новий світ, який чомусь створюється. Ось це «чомусь» — дуже важливе: бо для чого ми всі тут зібралися, яка причина?

3. Театр як людина — це примхлива, дуже особлива, дуже особиста, іноді дуже вразлива, але з іншого боку — дуже смілива і дуже важлива для мене людина. 

6. Театр досі існує, тому що, напевно, багато чого в нашому житті — це театр. Ми в принципі дуже звикаємо до цього — наше життя розпочинається з того, що мама, тато або бабуся, дідусь нам щось співають, щось розповідають, щось читають. Тобто ми звикаємо до того, що хтось навпроти нас щось робить для нас, і це дуже класно — тому що з дитинства ми розуміємо принцип театру: що таке театр, як він твориться. Інша справа, що потім нас ведуть різними дорогами і кажуть про різні театри різне… але  фактично розуміння театру ми вдихаємо з повітрям, тому що хтось навпроти нас щось робить, а це — вже театр. Тому він буде вічним, як і людина, як і її звички — поки ми не перетворимося на роботів. 

1. Бачу силу людського духу, чую Справжність, відчуваю енергію. 

2. Театр — це живий діалог! З глядачами, світом, суспільством! 

3. Це щира, смілива і віддана людина! Яка здатна пробачати і продовжувати створювати! Це людина, яка має велику силу, яку не здатні спинити ані популізм, ані локдауни, ані кризи! 

4. Сила — в любові! Театр може все, якщо твориться в любові! Театр може підіймати гострі соціальні питання, бути терапевтичним, сучасним, гострим, різним… В театрі «Золоті Ворота» триває СЕЗОН ТВОЄЇ СИЛИ! Це не випадкова назва! Це чітке освідомлення часу і потреб. Кожен з нас шукає мотивації і сили! Сила театру Золоті ворота в команді і глядачах. 

5. Не люблю слово «класна», воно для мене просте. Бо не несе в собі змісту. По відношенню до вистав,д надаю перевагу слову «важлива». Отже, важливу виставу можна створити за 4-5 тижнів, якщо цьому передує підготовчий період (визначення теми, розробка художнього втілення, розбір концепції тощо).

6. Зараз здається особливо важливим — наголосити на професійності.  Я дуже поважаю аматорські колективи і внутрішнє покликання, але вважаю за потрібне наголосити, що театральна професія — це професія! Яка здобувається! Якій навчаються! І театр існуватиме доти, доки ми будемо відрізняти професійність, справжність, любов і відданість до театрального мистецтва!  Доти, доки суспільство буде розуміти (відчувати), що культура має не задовольняти, а формувати потреби населення у культурному продукті. Доти, доки ми будемо вкладати, сили, час, фінанси, можливості і талант у розвиток.

4. Сила театру у своїй непідконтрольності законам та надбанням цивілізацій і все це завдяки акторам, режисерам та іншим співтворцям сценічного мистецтва, адже щоразу створення вистави — це таїнство, яке відкриває щось нове, можливо навіть з інших світів. Це справжня магія.

1. Перші три асоціації, які виникають при слові «театр»: грецький амфітеатр, Чехов, світло софітів. Бачу зтм (жаргонна назва переміни світла через затемнення), чую монолог «Бути чи не бути…», відчуваю енергетику акторів та дихання глядачів.

2. Театр — це поліфункціональне емоційне мистецтво, яке покликане змусити глядача вірити та співпереживати подіям, що розгортаються на сцені.

3. Якщо уявити театр як людину, то це точно шекспірівський Гамлет, який приймає важливі рішення та перебуває у постійних роздумах щодо життя-буття.

5. Неможливо вирахувати точну кількість репетицій, необхідних мені для створення вистави, якою б я був задоволений. Досконалості немає меж. Завжди буде не вистачати ще двох репетицій.

6. Театр існував, існує та буде існувати. Крапка. Як мінімум, поки існує наша цивілізація, адже це прямий зв‘язок із космосом та підсвідомістю.

1. Література. Все так чи інакше обертається довкола неї. Хуліганство. Бути несподіваним, яскравим, дратувати та епатувати. Час. Як вимір, з яким працюєш, та як епоха, в якій живеш.

2. Ідею театру добре передає устрій класичної сцени — вона височіє над глядачем. Людина, що виходить на сцену, за якимось чином звертає на себе увагу, а отже зі сцени мають лунати дійсно важливі та унікальні для сучасників речі. Все інше можна сказати і без сцени.

3. Театр — сноб, який розривається між закоханістю в себе, та постійним бажанням бути коханим.

4. Театр сьогодні може бути цікавим співрозмовником для свого глядача. Сила театру — в ентузіастах, які ним займаються. В сучасному світі особливо.

5. Чим менше, тим краще. Ненавиджу довгі репетиційні процеси.

6. Театр здебільшого існує завдяки інерції і не особливо турбується через її поступову втрату. Для того, щоб рух не закінчувався, театр має обрати співрозмовником не минуле, бо це — утопія, не майбутнє, бо це — абстракція, а сьогодення, бо це — єдине, що забезпечує постійний рух.