Коли на твої питання відповідає сам Томас Ганш, це журналістська удача, принаймні маленька втіха власного его. 12 листопада зірка світового джазу, трубач-віртуоз, шоумен, лідер знаного австрійського гурту Mnozil Brass, харизматичний і парадоксальний Томас Ганш виступить у Києві.
Концерт відбудеться за ініціативи диригента Максима Гусака у супроводі Національного президентського оркестру України на сцені Національної філармонії. Нам обіцяють вишукану палітру музичного мейнстриму для труби з оркестром, музичні жарти та прем’єри.
Ви вперше виступите в Україні?
— Ні, я приїжджаю в Україну втретє. Я вже був у Києві 2002 року — з ViennaArtOrchestra. А ще кілька років тому разом із Mnozil Brass.
Із чого почалася ваша співпраця з Національним президентським оркестром України?
— Як усе почалося мені достеменно невідомо. Напевно, тут почули про Mnozil Brass і тому мені подзвонили. Я з нетерпінням чекаю на знайомство із українським оркестром та концерт у чудовому залі.
Ви народилися у музичній родині, брат – соліст Віденської філармонії. І, наскільки нам відомо, ви закінчили Віденську консерваторію. Чому не захотіли робити кар’єру академічного музиканта?
— Так, я народився в сім’ї музикантів, і мій брат грав у Віденському філармонічному оркестрі. Але я не закінчив консерваторію, бо ще під час навчання помітив, що кар’єра класичного музиканта не для мене. І тоді я фактично перейшов у джаз. Дуже скоро я почав грати у ViennaArtOrchestra і зробив собі ім’я у джазі.
Але ви віртуозно поєднуєте академічну музику і джаз. Як вам це вдається?
— Для мене немає різниці між академічною музикою та джазом. Для мене існує лише хороша музика і погана.
Як утворився Mnozil Brass? У чому «формула успіху» цього ансамблю?
— Mnozil Brass утворився дуже просто – після репетицій ми йшли до корчми і там грали. А нашою формулою успіху було: що краще ми розважали людей, то більше нам наливали.
Септет виконує музику на оригінальних музичних інструментах, наприклад, кастомізована педальна труба. Чим обумовлено такий вибір?
— Так, у всіх нас є свої інструменти, які виготовляються спеціально для нас. Іноді ці інструменти трохи незвичні, а іноді — просто звичайні інструменти. Але основна причина полягає в тому, що всі ми граємо на інструментах з поворотними клапанами (інструменти з педальними механізмами — Drehventilinstrumente), на яких в основному грають в Австрії та Німеччині, і вони не такі поширені в інших країнах. Тому ми маємо власного виробника, який робить для нас найкращі інструменти з такими механізмами.
Чому ви обрали саме ці інструменти?
— Тому що ними легше користуватися. Проблема в тому, що класичну трубу не так просто утримати. І я не можу робити на сцені більш нічого, окрім грати. А на моїй трубі я можу грати однією рукою, і, таким чином, можу більше всього робити на сцені.
Всі ці інструменти виготовляються на фабриках? Це ж не ручна робота?
—Всі наші інструменти виготовляє фірма Schagerl у Нижній Австрії.
Ви і сам граєте на незвичному інструменті, який називають «рогом Ганша». В чому його особливість?
— Це дуже смішне питання. Моя труба називається Ganschhorn. Бо я — Gansch, і horn — це моя труба. Але це не означає «ріг Ганша».
Цей інструмент виготовляє також фірма Schagerl?
— Саме так.
Де пролягає межа між академічною музикою і джазом?
— Як я вже говорив, для мене межі між стилями музики не існує. Є лише два типи музики: музика, яка мене зворушує, і є музика, яка мене не зачіпає. І для мене немає значення, граю я джаз, класичну музику чи народну, граю чи співаю. Я намагаюся робити це якомога краще та від щирого серця.
Яким є статус джазу у Відні і загалом в Австрії?
— Джазова сцена в Австрії дуже велика та різноманітна. Тому що у нас гарна система, яка фінансово підтримує культуру. І тому у нас дуже здорова сцена. І, відповідно, джаз отримує хорошу підтримку. Класика й так дуже широко представлена, адже Австрія на весь світ славиться класичною музикою, але у нас є і дуже розвинена джазова сцена.
Цікаво, що сьогодні в Австрії ми спостерігаємо великий ривок розвитку сучасної музики.
— Що ж, у Відні багато різних фестивалів. Тут можна слухати музику 24 години на добу. Це дійсно місто світової музики. І тут є все – сучасна музика, джазова музика, старий джаз, новий джаз, стара класична музика, нова класична музика – абсолютно все. Тут багато виконується музики, і записується багато. Це дуже-дуже великий спектр.
Ви пишете музику, зокрема на концерті в Києві ми почуємо ваш твір. Що це за композиція?
— Я зіграю свою композицію Blue. Моя пісня дуже проста і дуже приємна, це такий собі маленький хіт у фан-клубі MnozilBrass. ЇЇ знають скрізь, де ми граємо. Вона дуже проста і тому легко «чіпляється» до всіх, хто її чує.
Чи плануєте ви розвивати творчу спірвпрацю з Національним президентським оркестром?
— Спочатку я перевірю, чи взагалі вдасться із цим оркестром грати. Бо це — чудовий оркестр, а я всього-на-всього маленький трубач. Я побачу, чи це вдасться. Якщо так, то ми повторимо ще.
*Проєкт відбудеться у співпраці Національного президентського оркестру з Австрійським культурним форумом при Посольстві Республіки Австрія в Україні та Національною філармонією України.
Текст: Олеся Найдюк
