Наталія Бельченко кожен місяць знайомить читачів Kyiv Daily з кількома польськими поетами, які в ньому народилися. Це вже другий червень.
Ян Твардовський
Народився 1 червня 1915 року у Варшаві, помер 18 січня 2006 року у Варшаві.
Липо чия деревина м’яка та водночас витривала мати стількох чудовних скульптур не тільки Ян Кохановський відпочивав у твоїй тіні з твого стовбуру з’являлися скрипки чим старші тим молодіші
Марта Подгурник
Народилася 2 червня 1979 року в Сосновцю.
Що їдять бегемоти Дивись, серденько, там, на тій модрині Бачиш? Сойка Сойка-пустомовка паритети спогадів що моє того не чіпай Піррь піррь що твоє я ще не забрала Маленькі прудкі оченята Серденько, здається, на бурю заноситься
Даріуш Суска
Народився 3 червня 1968 року в Злоториї.
День після Різдва Дедалі частіше почуваюся сном. Подеколи боюсь що можу бути сном нікого – у колишньому німецькому будинку з червоної цегли де текла прозора кров духів а я навіть не знав чи ти існуєш. Однак ти була. Безлисті гори за потоком нагадували сплячих їжаків. Раз на годину проїжджала автівка – довго здавалося що світло її фар без кінця. Минув день після Різдва але ніхто не побачив дитину яка народилася. Ніщо не було поясненням і ніщо не було небуттям. Я лише збирався стати приміткою до дитинства лише мав жити й не жити водночас. Я поки що тільки жив перед заходом сонця зриваючи потріскану чорну смородину яка залишилася з літа
Пьотр Мативєцький
Народився 5 червня 1943 року в Варшаві.
* * * Тіло пізнає не тільки органами чуття, не тільки розумом або тим, що займає простір. Воно знайомить усе навколо з собою самим і себе з самотностями світу. Тіло й світ позбавлені кольорів, звуків, дотиків. Тіло більше, ніж те, що існує, воно живіше від життя, смертніше від смерті. Воно є собою та всім.
Кристина Мілобендзька
Народилася 8 червня 1932 року в Маргоніні.
Гра Один навпроти іншого, замкнені в пір’ї, ще надто м’які, аби розпочати. Дедалі темніше означає дедалі ближче. Починається чорний колір. Очі зустрічаються, холод виходить з берегів, повітря застигає на мить, білішає. В теплий червоний вир встромлено – померле, ламке, скручене, гостре. «Ти мій добрий птах. Ти м’яка клітка з мого пір’я. Крізь тебе проходжу, в тобі я спійманий».
Едвард Пасевич
Народився 9 червня 1971 року в Костшині-над-Одрою.
Червоний автобус Гарний хлопець. Гарний, сильний. Гарний і фатальний. Люди в автобусі дивляться на нього. Купа поглядів його оцінюють. Жінки й чоловіки, діти та мертві предмети. Ох, ці особливо. Сповнений мертвих предметів цей автобус, що везе хлопця. І всі погляди немов один погляд, може, тому, що він занадто реальний, надто довга сорочка, завеликі черевики? Його погляд блукає особливо на зупинках, наче він чекає та видивляється під черговим навісом когось, кого знає, або когось, хто знає його. Однак доїздить він один і ні з ким жодним словом не перемовився. Гарний хлопець. Гарний, сильний. Гарний і фатальний. Сповнені його поглядів наші нервові погляди.
Адам Загаєвський
Народився 21 червня 1945 року у Львові, помер 21 березня 2021 року в Кракові.
Курс Мій дідусь читав курс німецької мови у Львівському університеті – о восьмій ранку. Чимало студентів запізнювалося. Дідусь Кароль, прихильник дисципліни, прикрутив до одвірка засувку, і в одну хвилину по восьмій аудиторію було герметично замкнено. А вони спали, спали довго, щасливо, не знаючи, що це місто перестане існувати разом із засувкою, що все закінчиться, що будуть депортації та страти, і плач, і що ця засувка стане колись ідилічним спогадом, брошкою з Геркуланума, скарбом.
_________________________________
Ян Твардовський почав друкуватися, ще навчаючись у гімназії, у 1932 році. Його приваблювала поезія групи «Скамандр». Під час війни він був у підпіллі, брав участь у Варшавському повстанні. У 1943 році прийняв рішення стати священиком, тож навчався не тільки на філологічному, а й на богословському факультеті. Ян Твардовський вважав усіх, хто читає його вірші, рідними людьми. Він був удостоєний багатьох нагород, серед яких – орден Усмішки. Похований у Пантеоні великих поляків.
Марта Подгурник теж дебютувала в 17 років. Стиль її ранніх віршів визначають як «безкомпромісний ексгібіціонізм». Як вона сама оповідала: «Залишила школу, як тільки це стало можливим, адже вже знала, що хочу бути королевою поезії». Тепер вона, крім іншого, викладає літературну майстерність. Однак про Марту Подгурник кажуть, ніби вона двадцять років пише так, начебто їй все ще двадцять років. І на думку поетки, «королева поезії» не може не бути самотньою, нереалізованою жінкою, бо реалізована жінка – це друге ймення кітчу.
Ось що про свою поезію говорить фізик за освітою Даріуш Суска: «Тільки в 40 років я зрозумів, як назвати тему, яку я намацав і якою займаюся. Критики спочатку казали про «смерть», потім про «зникнення». Останнє мені ближче. Це складна тема. Я намагаюся її зберегти, занурюючись у свій щоденний досвід, у сприйняття життя – в моє теперішнє та минуле. В дитинство». Одна з книжок Даріуша Суски називається «Всі дорогі нам поховані». У своїй першій збірці він орієнтувався на Збіґнєва Герберта, але з часом знайшов власну мову і став одним з найбільш цікавих поетів – дослідників теми смерті.
Пьотр Мативєцький належить до покоління «нової хвилі», але дебютував пізніше, ніж представники цієї генерації. Проте поетичне коріння швидше єднає його з авторами міжвоєнних часів, ніж з сучасниками. Він з тих поетів, які правлять свої вірші, і варіанти, опубліковані в журналах, або навіть у книжках, не вважають остаточними. Його батько був юристом – і також поетом. Пьотр Мативєцький усе життя живе у Варшаві та довгий час працював у бібліотеці Варшавського університету. Йому присвятив вірш нещодавно померлий поет Януш Шубер.
Професійна аудиторія Кристини Мілобендзької – поети й поетки, народжені в 60-х, 70-х, 80-х, 90-х роках. Вона – з найстаршого на сьогодні літературного покоління. На ранньому етапі творчості їй імпонував, з одного боку, Болеслав Лесьмян, з іншого – Тимотеуш Карпович. Вірші Кристини Мілобендзької вважаються складними, герметичними, в них домінують авангардна та лінгвістична традиції, які ставлять читача перед викликом.
У своєму довгому житті вона працювала в журналі «Праці Інституту технології деревини» та в дитячому будинку, була драматургинею та бібліотекаркою, чимало публікувалася в самвидаві.
Едвард Пасевич – композитор і буддист, президент правління Культурного центру квір-асоціації. Критики вказують на нетрадиційну сексуальність та релігію (йдеться про буддизм швидше в сенсі філософії, ніж релігії) як на сфери, що знайшли притулок у його поезії. Також він оспівує повсякденність (такі собі «каталоги повсякденних речей»), простір міста, його кав’ярні. Джерелами творчої інспірації поета стали буддистські тексти, американська поезія та німецька культура.
Адам Загаєвський, поет «нової хвилі», належить до польських авторів, найбільш відомих в Америці. Його вірш «Спробуй оспівати понівечений світ», надрукований після теракту 11 вересня 2001 року в журналі «Нью-Йоркер», справив на мешканців Нью-Йорка дуже сильне враження. Вірш переписували, передавали з рук у руки, приклеювали до машин. Народившись у Львові, поет мешкав у Кракові, Парижі, Х’юстоні, викладав у американських університетах. Адам Загаєвський був одним з претендентів на Нобелівську премію.
