Історії більшості творів починаються значно раніше, ніж перші їхні ноти зʼявляються на папері. Так стартовим пунктом на шляху двох премʼєрних концертів, якими у Львівській філармонії відкрили 44-й Міжнародний фестиваль “Віртуози” стала зустріч майбутньої американської зірки класичної музики Джеймса ВанДемарка з українською родиною.
Українці з Онтаріо були підтримкою музиканта на початку карʼєри. Їхні сподівання він виправдав, вже у 17 років, опинившись на великій сцені. Ці давні події, а також спілкування з диригентом Теодором Кухарем наштовхнули музиканта до акту вдячності українцям – замовлення двох контрабасових концертів. Їхніми авторами були вибрані: композитор зі Львова, що на цей час очолює Національну філармонію України – Михайло Швед та Максим Коломієць, відомий у США, як український музикант, що пише для Метрополітен-опери. Більше про замовлення концертів музикант розповів у публікації The Strad.
Обидві премʼєри склали серцевину урочистого відкриття “Віртуозів”, яку Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії під керівництвом Теодора Кухара обрамив потужними оркестровими полотнами, а саме – “Запорожцями” Рейнгольда Глієра та Симфонією № 3 Бориса Лятошинського. Почути усі закладені композиторами акценти, як, наприклад, пісню “За світ встали козаченьки” та “загрозу, якою могла бути музика для влади” слухачам допомогло слово від модераторки події – Марти Кузій.
Полумʼя нових ідей
Чотири десятиліття та ще чотири едиції вже за років повномасштабного вторгнення – досвід та стійкість, яку демонструє фестиваль “Віртуози”. Доводячи щороку, що поставлені цілі є непохитними ані перед вимогами нового часу, ані перед загрозами війни та порожніми залами часів пандемії. Музиканти та адміністрація філармонії з року в рік шукають відповіді на питання: якої музики потребує слухач зараз? Це ж питання перейняли цьогоріч і автори премʼєрних творів. Так після оркестрового тутті великого складу оркестру та романтичного піднесення козацького духу у музиці Глієра, увагу сфокусувало на собі ледь помітне між сценічних софітів полумʼя свічі, що скромно розмістилося на одному з пультів для нот.
Не менш скоромно на сцені зʼявився і соліст вечора та благодійник, якому ми завдячуємо у замовленні концертів – Джеймс ВанДемарк. Свічка ж на сцені стала додатковим оголошенням премʼєри, а саме другої частини Концерту для контрабаса Михайла Шведа “Свічі”.
Лірична навіть дещо постромантична композиція, на перший погляд, здивувала вибором солюючого інструменту. Однак попри те, що контрабасові концерти значно поступаються у своїй кількості скрипковим, чи фортепіанним, упродовж останніх років ми стали свідками успішних виконань: поеми для контрабаса та оркестру «Antonych-fragments» Ренати Сокачик, у рамках концерту переможців ІІ композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика, Концертів для контрабаса з оркестром Золтана Алмаші, Сергія Пілютікова, Олександра Левковича та Едварда Кравчука, що продемонстрували різність української контрабасової музики. Виконання ВанДемарка наділило премʼєру водночас експресією та делікатністю, поєднання яких вимагала музика Шведа. Уважний до струнних композитор максимально використав тембровий потенціал контрабаса, мелодична лінія якого подекуди резонувала, а подекуди опонувала у безперервному діалозі з оркестром під пильним оком Теодора Кухара. Дещо відірвана від крайніх, ще невідомих розділів, друга частина нагадувала уривок розповіді, яка, попри усе недомовлене, захоплює своєю емоційністю.
Назва твору викликала спогади про ще один твір представлений на сцені філармонії у 2023. Два роки тому Максим Коломієць описав метафорою свічки свій концерт для двох скрипок та оркестру “Four Rivers”, що доповнив програму одного з Вечорів премʼєр у філармонії. Зрештою, свічка залишилась на сцені й під час Концертино для контрабаса з оркестром Максима Коломійця.
Як і зазначав композитор, концерт став спробою досягнути балансу та поєднань. Так, використавши потужність оркестру, Коломієць створив контраст між обережним звучанням колективу та тонким соло. Саме звучання мелодії у високому регістрі контрабаса стало емоційною кульмінацією твору – музичною сповіддю, виявом крайньої межі слабкості у тому, як інструмент з басовим тембром винаходить найтонші інтонації. Після чого враження доповнив світловий ефект – поступове згасання освітлення філармонії, що разом із затихаючими тембрами струнних навколо, лишало помітним і чутним на сцені лише соліста, його інструмент та свічку, згасанням якої завершився твір. Незвичним досвідом для слухачів були й хвилини перебування у повній темряві. Ця «пауза» дозволила аудиторії наодинці пережити емоції викликані музикою. Подібно до соліста, який немов лишався самотнім, знаходячись на сцені з оркестром, – лишитися самотніми у великій людній залі.
Неопалиме світло історії
Другий відділ Концерту-відкриття був присвячений Симфонії №3 Бориса Лятошинського — знаковому твору для виконавців та слухачів. Тож після короткої перерви на відвідувачів філармонії чекала стисла історична довідка про грандіозні овації, якими зустріла премʼєру симфонії публіка на концерті пленуму Правління Спілки композиторів України в Києві. Де у 1951 Симфонію вперше представив Оркестр Київської філармонії під орудою Натана Рахліна. Як відомо, тиск радянських коліщат на композитора все ж призвів до написання другої редакції, яка виконувалася за часів СРСР.
Одним із тих, хто звернувся до першої редакції Лятошинського після розпаду союзу став диригент Теодор Кухар. Минуло лиш три роки від відновлення Незалежності, як разом з Кухарем Національний симфонічний оркестр записав пʼять симфоній Бориса Лятошинського. На першому диску серед яких була і Третя Симфонія. Як розповів диригент в інтервʼю з Дарʼєю Шевченко: “На той час (1994 рік) більшість музикантів в Україні хоч і знали, що ось у Бориса Лятошинського є п’ять симфоній, але де їх почути, дізнатись, як вони звучать, на що подібні? Це складний репертуар для оркестру. Та й для молодого диригента це був виклик”.
Не вперше виклик собі ставлять і музиканти Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії: зокрема на відкритті “Віртуозів” перша редакція Симфонії № 3 прозвучала у 2023 році під орудою Володимира Сивохіпа.
Упродовж чотирьох частин Симфонія у збалансованому виконанні оркестру проводить до, здавалося б, найвищого рівня емоційної напруги, безвиході та відчаю. Аби після того зала, як і вперше, вибухнула щирими оплесками. Ще раз нагадуючи, що можливість піднятися з оваціями після твору українського композитора – привілей, виборений нашими захисниками та захисницями, виборений усіма, хто у різні історичні періоди відстоював свободу та незалежність.
Марія Левкович
Фото: Віталій Грабар
