Танець для чарівної лампи

«Аладдін»

8 жовтня у Київській опері відбудеться прем’єра балету «Аладдін». Музику на замовлення театру створив сучасний український композитор Олександр Родін, хореограф-постановник балету — Сергій Кон. Олександр Родін розповів Kyiv Daily про те, що кожен персонаж балету має свій лейтмотив. Навіть, чарівна лампа.

Це не перший ваш балет, але перший (якщо я не помиляюся) твір для дітей — що було важливим в роботі над ним?

— Так, це мій перший твір для дітей, хоча я його назвав би твором для дітей віком до 101 року. Коли мені запропонували написати твір для дітей, я був дещо розгублений, бо нічого такого не планував. Але я спокусився іменами постановчої групи, адже хореографом постановником виступав Сергій Кон, творчість якого я добре знаю, і це було усвідомлення того, що балет буде цікавий і якісний. І, звісно ж, я був щасливий, що диригентом постановником цього балету буде Сергій Голубничий. Це надзвичайно талановита людина і диригент найвищої категорії. Ми з ним вже зробили декілька успішних проєктів, і завжди співпраця з ним — абсолютне співрозуміння та велике творче задоволення. До того ж ця пропозиція була відразу після моєї роботи над балетом «Вій», тому я сприйняв її як дар небес, аби я трішечки відпочив душею. «Коли ти ще щось будеш писати для дітей?» — спитала мене жінка, і я дав згоду на «Аладдіна».

У чому специфіка написання музики саме для балету?

— У мене це якось виходить підсвідомо. Я дуже захоплююсь балетом, тому передивився безліч постановок. Мабуть, це допомагає мені в роботі над балетною музикою. Адже, хореографи, з якими я співпрацював, завжди кажуть, що на мою музику дуже зручно ставити танець. Але, я вважаю, що головне – це строго дотримуватися принципів драматургії. 

Ви писали вже з готовим лібрето, або воно з’явилося після музики?

— Я писав за лібрето Сергія Кона. Воно було дуже розгорнуте й детальне. Звісно, завжди проговорюється хронометраж номерів, враховується час для відпочинку танцівника, зміни декорацій, специфіка освітлення і ще багато речей.

Як вам працювалося з першоджерелом, я маю на увазі східну казку. Перечитували? Прослуховували щось?

— Казку, звісно ж, я перечитав, але джерелом натхнення для мене було бажання зробити справжнє свято. Сподіваюся, у глядача і слухача не буде жодного приводу нудьгувати.

Вам було б цікаво і далі працювати з балетом (або оперою) за мотивами дитячих казок?

— Взагалі, у мене є декілька задумів – щодо балету і опери, але не дитячих. А втім, побачимо. 

Ви включили у свій балет класичні (скоріше, східні) танці?

— Весь балет наповнено стилізацією східної музики та танців теж. Палаючу східну танцювальну ритміку гарантовано!

Скільки в балеті основних тем, чи є вони у Джина, може, в чарівної лампи?

— Кожен персонаж балету має свій лейтмотив. Навіть, чарівна лампа.

«Аладдін»

Як думаєте, Аладдін (і герой і балет) може торкнутися сердець сучасних дітей і з батьків?

— Впевнений що так. Адже до створювання балету прикладено безліч творчої енергії й самих позитивних, я б навіть сказав, святково піднесених казково-позитивних емоцій.

Що вас надихає? Що ви робите, якщо немає натхнення?

— У мене не буває таких «простоїв», адже кожна робота над новим музичним твором, то ніби то сходи до  нових ідей, і технологічних теж. Тож, коли я над чимось працюю, я завжди роблю нотатки для наступного твору. Наприклад, поки я працював над балетом «Вій», я написав великий симфонічний твір і струнний квартет. Буває, що я одночасно працюю над чотирма творами. То, ніби то гра в шахи на декількох дошках відразу.

Що б ви сказали тим, хто не любить сучасну академічну музику? 

— Якщо людина не сприймає сучасне мистецтво, то не її провина, а, скоріше, провина системи виховання. Але, коли у людини немає потягу до самовиховання, тут й говорити нема про що.

Що для вас є критерієм успіху? 

— Коли я відчуваю, як дещо просунувся вгору по сходах розуміння (і не лише мистецтва).

Чи можете назвати кілька імен українських композиторів, музику яких ви слухаєте та радите слухати іншим? 

— Я взагалі дуже мало слухаю музику. Був період, коли я захопився скандинавською ходою, це такий прекрасний вид спорту, який для мене відкрив Раду Поклітару. Так от, під час ходи я влаштовував собі сеанси прослуховування по композиторах. Наприклад: всі симфонії Прокоф’єва, Шостаковича, все що є у Лігеті, Стравінського, опери різних композиторів. Потім я перейшов на біг, і зараз під час пробіжки я слухаю лише внутрішній голос, який благає мене нарешті зупинитися.

Коли: 8, 9 та 10 жовтня

Де: у Київській опері, вул. Межигірська, 2; квитки.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *