В Черновцах живут мои друзья*. Ну как живут — теперь они живут в Черновцах. До 2014-го они жили в Крыму. Потом, надев рюкзаки, уехали из дома. Поэтому — мои друзья, переводчица Евгения Канищева и биолог Павел Гольдин, живут в Черновцах. Утро, солнце, мы пьем кофе на Кобылянской, и расходимся работать. Проходим мимо точки сборки Meridian Czernowitz — Целановского Центра, Паша и Женя здороваются с женщиной за книжным прилавком. И невероятно удивляются моему вопросу «кто это» — «Как кто? Все в Черновцах знают Марину Либанову!» И я остаюсь разговаривать с той, которую знают все Черновцы.
Німецький поет і теолог (а також автор оперних лібрето) Крістіан Ленерт в розмові з Kyiv Daily про те, що є спільного у поезії, музики та релігії. Та про свої враження від фестивалю Meridian Czernowitz.
Продовження розмови з Костянтином Сіговим про те, як видавництво створювалося і змінювалося: про мандрівку під назвою «Дух і літера», перші книжки, перших авторів, семіотику київського простору та «Європейський словник філософій».
Grândola, vila morena, terra da fraternidade. Ґрандола, смагляве містечко, земля братерства. Мегавідома португальська пісня, її написав Жозе Афонсу. Пісня-балада, вона оплакує батраків, які підняли бунт в Ґрандолі і загинули. За часів диктатури Салазара пісню заборонили.
