Opera aperta

«Чорнобильдорфська партита №1»

Нам пощастило жити з цими музикантами в один час — багато (дуже багато) сучасних українських опер, — від опери IYOV до «Чорнобильдорфу» (між якими ще були «непрОсті», GAZ, Babylon, «Ковчег»… ) створені ними. Kyiv Daily намагається зрозуміти, що відбулося на концерті в «Корі», у традиційній розмові-«післямові» з Романом Григорівим та Іллею Разумейком. 

Хочу почати розмову не з концерту в «Корі», а з опери «Чорнобильдорф». Ви в ній не просто композитори, ви – автори ідеї, міфології, світу й музею довкола цієї опери. Що було найважливішим у вашому задумі?

Роман Григорів: Об’єднати всі процеси в одне ціле. Створити з перформерів і співаків «чорнобильдорфське плем’я». Уявити постапокаліптичну культуру та музику і заглибитися, наскільки можливо, в цю міфологію.

Ілля Разумейко: Створити музично-театральний твір, який існував би за межами класичної театральної тріади «дія-місце-час» (сцена з 19:00 до 21:00), твір, який охоплював би і фізично, і метафорично різні часи і простори. 

Ви завжди пишете опери вдвох? Хто за що відповідає? У вас різні типи композиторського мислення?

Роман Григорів: Починаючи з опери IYOV, яку ми створили в 2015-му для формації NOVA OPERA, у нас є певний розподіл сфер. Ми пишемо музичний матеріал разом: я як диригент відповідаю за музичне втілення і роботу з музикантами (індивідуальну та репетиційну), Ілля більше працює з текстами, створює лібрето тощо. Над музичною драматургією, яка потім об’єднує всі елементи, ми працюємо так само разом. 

Ілля Разумейко: Якщо коротко: Роман краще працює з людьми, а я – з текстами. Але і цей поділ не завжди чіткий.

«Чорнобильдорфська партита №1»

У своїй останній опері ви поєднуєте фольклор, читання і спів. Можна сказати, що ви володієте певною композиторською технікою, яка не має прецедентів?

Роман Григорів: Я не сказав би, що саме в плані композиторської техніки ми робимо щось особливе. Напевне, найбільша цінність нашого музично-театрального досвіду полягає в тому, що ми займаємося розширеною композицією, де елементами, окрім нот, є тексти, перформативні концепції, театральний час і простір. Але і така тотальна композиція вже має довгу історію – від Вагнера до Мауріціо Кагеля. 

Ілля Разумейко: Звичайно, нам пощастило почати свій шлях у музичному театрі роботою із Владом Троїцьким та артистами-ентузіастами ансамблю «Нової Опери». Саме робота на «Гогольфесті» в 2015-2016 роках була для нас лабораторією, зоною певної свободи для втілення найрізноманітніших композиційних і драматургічних рішень.

У випадку «Чорнобильдорфу» нас надихала концепція оpera aperta – «відкритого твору» Умберто Еко. Власне, розуміння того, що «Чорнобильдорф» не буде «картиною в рамочці» або класичним 75 / 90 minutes of music-theatrical production, супроводжував усю нашу команду в пошуках нової форми.

Що важливіше у вашій роботі – ланцюжок сюжетів, історія чи музика?

Ілля Разумейко: Якщо говорити про оперні роботи, то тут важливий літературний або логоцентричний імпульс. Опера-реквієм IYOV знайшла свою назву і форму після того, як ми натрапили на чорно-біле видання Книги Йова в книгарні на Хмельницького, лібрето за романом Тараса Прохаська «непрОсті» ми почали робити на останньому курсі консерваторії в 2012 році, задовго до зустрічі з «Новою Оперою», «Чорнобильдорф» кілька років був просто словом-топонімом, перш ніж  перетворився на оперу. І, звісно, у нас є унікальний літературний талісман, письменник-перформер Юрій Іздрик, з яким ми створили опери «Воццек» та «Аерофонія» і який був живим Орфеєм у «Чорнобильдорфі». 

Роман Григорів: Але, звісно, крім літератури першоджерелом для кожного твору є специфічний музичний образ, який певним чином організовує і музичну мову, і драматургію майбутнього перформансу: препарований рояль в опері IYOV, розбите піаніно в опері GAZ, літак в «Аерофонії», мікротональні інструменти в «Чорнобильдорфі».

Opera aperta

Як думаєте, що у вашій музиці головне? Чому вона знаходить неймовірний відгук у глядачів?

Ілля Разумейко: Ну, я не перебільшував би щодо «неймовірного відгуку» (усміхається). Часом нас оточує досить інертна публіка, для якої максимум бажань – драматичний сюжет та солодкі неокласичні мелодії «Йова». 

Роман Григорів: Якщо говорити відверто, у Києві немає запиту на експериментальний театр і експериментальну музику, тому плюс 5% до твого експерименту часто дорівнюють мінус 30% твоєї публіки та її захоплених відгуків. 

«Чорнобильдорфська партита №1»

Концерт у «Корі» – як шукали його ідею і формували програму?

Ілля Разумейко: Насправді знаю Дмитра Радзецького вже майже 18 років. Так сталося, що я, ще навчаючись у музичній школі, приїздив із Запоріжжя до Дніпропетровського музучилища за консультаціями до Юрія Володимировича Радзецького, визнаного метра класичної гітари і засновника музичної династії Радзецьких. Вже тоді Дмитро робив в училищі поставангардні перформанси та геппенінги, і це було дуже цікаво. Круто, що вони з Максимом Коломійцем об’єдналися і створили новий простір, думаю, там завжди буде цікаво і в плані програм, і в засобах їх подачі.

«Кора» – унікальний майданчик, і ми дуже раді, що він з’явився. На жаль, у Києві майданчики для неформатної музики хоч і з’являються, але досить швидко зникають, переходячи в якусь міфічну площину: академічні програми ранніх «Гогольфестів», «УХО», простір «16+ / Контрапункт» на Іллінській… Можна далі продовжувати список просторів, де в Києві можна було – на жаль, у минулому часі – послухати цікаву музику. 

«Чорнобильдорфська партита №1»

Роман Григорів: Спеціально для «Кори» ми створили нову програму – цикл із семи п’єс під назвою «Чорнобильдорфська партита №1» – у такій постбароковій формі та з грою із бароковими назвами (Menuetto, Air, Gopaque). Певною мірою це продовження останньої опери: дослідження-подорож в уявний світ інструментальної музики постапокаліпсису, в якому (за нашою теорією) усі авангардні та постлахенмановські музичні практики перетворюються на новий вид традиційної музики. Бандура та цимбали, з якими ми почали працювати в «Чорнобильдорфі», – це насправді не до кінця досліджений ще нами самими звуковий космос. Кожен із цих інструментів – це, по суті, препарований рояль, тільки набагато гнучкіший і в плані мікротонального налаштування, і в плані засобів гри на інструменті.   

Вам подобається постійно дивувати слухачів? Те, що ви робите (серійна музика звучить як тональна, старовинна як сучасна),  – це ж безперервний експеримент?

Opera aperta

Ілля Разумейко: Дивувати слухача – це часом досить відносне заняття. У кульмінаційній сцені опери GAZ, яку ми зробили з режисеркою Вірляною Ткач, ми розбиваємо піаніно. І реакція слухача в театрі Франка та, наприклад, на Мангеттені, де рояль розбивали артисти групи Fluxus ще на початку 1960-х, – це два різні здивування. Для киянина це щось епатажне та небувале на сцені, для жителя Нью-Йоркщини – старий добрий панк і цитування Fluxus (те саме, наприклад, що процитувати Баха).

Роман Григорів: Перш ніж слухач почує оперу на прем’єрі, ми самі маємо її зіграти-переслухати кілька десятків разів, тож, напевне, першочергова задача – здивувати самих себе та музикантів, які разом із нами створюють цю музику (часом це ще той челендж).

Ілля Разумейко: Дивуватися самому собі та тому, що ти робиш, це насправді надскладна задача для композитора. За інерцією композиторської роботи, академічний композитор, навіть найвищого рівня (від Ріхарда Вагнера до Фрідріха Хааса або Арво Пярта), це часом такий собі принтер, який на замовлення видає очікуваний матеріал, закладений у композиторській матриці.  

З цієї точки зору – необхідності подиву й діалогу –  концерт у «Корі» вдався?

Роман Григорів: Діалог із Дмитром і Максимом, не знаю, наскільки зрозумілий для публіки, але продуктивний для нас, пройшов досить феєрично: в якому ще форматі можна було би в межах однієї розмови поєднати Бетховена, Баха, Поплавського, Ірину Білик, Лєніна, Кіпєлова й Тараса Шевченка?

«Чорнобильдорфська партита №1»

Ілля Разумейко: Щодо музичної частини, то атмосфера була досить цікава, хоча нам і довелося скоротити деякі п’єси через хронологічні обмеження. Саму «Чорнобильдорфську партиту» як центральний артефакт постапокаліптичної інструментальної музики плануємо з часом доробити та видати у форматі вінілової платівки. 

Нагадаємо, що Kora Late Night Show 

  • це перша в Україні серія онлайн-концертів сучасної академічної, електронної і експериментальної музики ініційована арт-кубом KORA її засновниками композиторами і музикантами Maxim Kolomiiets і Дмитром Радзецьким.
  • в усіх глядачів буде можливість ставити запитання у прямому ефірі!
  • проект благодійний, тож наша команда буде надзвичайно вдячна вашим благодійним внескам, які у вас буде змога зробити під час прямого ефіру!
  • технічна підтримка: Lamo Ukranie lamo.com.ua
  • концерт-стрім пройде з унікальною технологією бінаурального звуку, який дозволяє вам відчути ефект присутності в концертному залі, вмикайте і приєднуйтесь.
  • KORA Late Night Show #23: Валерія Тихонова «Лісові замальовки» — 05:05, о 19:00

Текст: Вика Федорина

ФОТО: Алина Гармаш

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *