День поезії в Одесі насправді перетворився на тиждень: бо Одеса, як вам відомо, місто літератури ЮНЕСКО, ну і взагалі літературне місто. Дня не вистачить. 

Тим більш Дні поезії в Україні збігаються з Днем Народження Ліни Костенко, чому в Одесі була присвячена певна кількість подій. Зокрема, Музично-поетична композиція до Всесвітнього дня поезії та дня народження Ліни Костенко в Міжнародному культурному центрі UNION (організатори – літературний клуб «Письменники. Поети. Одеси» за підтримки міжнародного благодійного фонду BeAnAngel, літературного клубу ППО, ХБФ «На крок ближче» та Odesa – UNESCO City of Literature) і  лекція Світлани Пензової «Залізна леді» в  Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Грушевського.  

Звісно, бібліотеки приймали активну та безпосередню участь в святкуванні, так в  Одеській національній науковій бібліотеці  (це інша бібліотека, якщо що) відбулися читання в рамах  Національного тижня читання поезії «Пісня тисячі голосів» – проєкту, ініційованого Українськім  інститутом книги та представництвом в Одесі Мережі креативних міст ЮНЕСКО «Одеса – місто літератури ЮНЕСКО» / Odesa Unesco City of Literature. Перед курсантами Одеського державного університету внутрішніх справ та бібліотекарами Одеси виступили Катя Харченко, Денис Дмітрієв, Даниїл Попов, Євгенія Красноярова, Анна Стреминская і Владіслава Ільінська (зверніть увагу на ці імена, бо далі буде). 

Але не тільки бібліотеки, яким сам Бог велів просувати українську сучасну літературу. В музичній школі ім. Гілельса в рамках тієї ж  Мережі креативних міст ЮНЕСКО «Одеса – місто літератури ЮНЕСКО» / Odesa Unesco City of Literature відбувся також телеміст з містом-побратимом Марселем (за одеський бік відповідала представник ЮНЕСКО в Одесі Майя Дімерлі), де поетам допомагали учні музичної школи ім. Е. Гілельса, поезію навіть танцювали, і взагалі все було дуже зворушливо. Що до поетів, то в читанні приймали участь Катерина Харченко, Євгенія Красноярова, Ганна Стреминська , Олександр Хінт, Ігор Божко, Тая Найденко і Владіслава Ільїнська.  

Не залишилися в стороні і музеї. Так, в Одеському художньому музеї пройшли читання Вечір одеської поезії , де читали Андрій Хаєцький, Надія Глушкова, Данко Пташиний, Катерина Харченко та Денис Дмітрієв.

Взагалі Одеський Художній Музей не перший раз має справу з поезією, так нещодавно тут відбувся вечір пам’яті Максима Кривцова, а до того, зокрема, читання Катерини Калитко, Світлани Поваляєвої та Евеліни Ганської, тобто це вже, можна сказати, певна традиція. Звісно, що за цей час у таких читань склалася постійна аудиторія, і можна тільки радіти тому, що наші музеї відкриті не тільки для візуального мистецтва, а ще для музики та слова в тому або іншому, але завжди суперпрофесійному, виконанні. 

Я зупинюсь тут на тому, що було в Одесі вперше – а саме розповім про читання на Малій сцені Українського музично-драматичного театру ім. В.Василька. Тут в форматі «Глядачі на сцені!» теж пролунали голоси одеських поетів. Саме завдяки осередку це було, я би казала, дуже піднесено і сугестивно, бо працювало все, з чим пов’язаний саме театр – світло, сценічне рішення та музика, котра супроводжувала виступи. За музику відповідав  легенда одеської сучасної музики Вадим Бессараб (за роялем)  (хто ще не встиг подивитися «1900-й, Легенда про піаніста», де він виконує головну роль,  дуже раджу) разом з джаз-бендом: сопрано-саксофон – Віталій Безюльов, контрабас – Віктор Глушенко, ударні – Ігор Крякунов; за пісні, переважно на слова акторів театру, сучасних або колишніх, – Оля Леоненко.  

Музичний супровід поетичного слова для нас не новина. В Одеському літературному музеї співробітниця музею та поетеса Ганна Стреминська щомісяця вже кілька років влаштовує літературно-музичні вечори, де окрім поетів (сталий состав – Ігор Божко, Олександр Хінт, Владіслава Ільїнська, Євгенія Красноярова тощо) виступають композиторка Тетяна Потапова та реконструкторка середньовічної музики Ліка Кузнецова. 

Я би сказала, що Одеса взагалі тяжіє до певної синтетичності мистецтв (може, не тільки Одеса, але це те, що я бачу наявно).   Так ось, фішка дійства, що відбулося у театрі Василька (дякую організаторці  Світлані Бондар), що в читанні приймали участь не тільки поети та музиканти, а ще й художники. Сергій Божко, зірка молодої Одеської художньої спільноти протягом виступів поетів та музикантів малював картину – загадкове та навіть незрозуміле для мене дійство, бо там лягав шар за шаром, і кожен наступний перекривав, тобто знищував попередній. В темряві підсвічені фарби сяяли як вікно у окремий яскравий світ. А потім, вже наприкінці до нього приєднався культовий вже майстер Сергій Ануфрієв, чиї роботи зберігаються в Одеському музеї Сучасного Мистецтва (він, до речі, й сам віршує). Він показав свої нові і нетипові для нього до речі роботи. Тобто насправді все склалося в своєрідну виставу – унікальну, неповторну і темпераментну.

Зараз про учасників. Як ви вже помітили, в Одесі існують деякі центри кристалізації, які торкаються один одного, бо імена поетів повторюються у різних сполученнях. Хто це? Це умовно кажучи «одеські першопроходьці»: Ігор Божко – Олександр Хінт – Анна Стремінська (про тріаду Божко-Хінт-Стреминська я вже писала  тут); до них примикають Євгенія Красноярова і частково Влада Ільїнська та Михаїл Сон,  але Влада Ільїнська та Міхаїл Сон співпрацюють з молодою групою, яка має назву «Оголені поети» (чому така самоназва – бо мабуть учасники вважали її провокативною, гадаю).  Але з Оголеними співпрацює Андрій Хаєцький, послідовний промоутер україномовної поезії в Одесі. То ми бачимо такі складні ланцюги і різні поетики, з яких складається строката картина одеської поезії. 

Але повернемося до вечора в Театрі Василька. В напівтемряві, на чорному мінімалістичному тлі тут прозвучала емоційна  лірика журналістки та літераторки  Надії Глушкової та щемлива –   Андрія Хаєцького.  До речі, Андрій Хаєцький, автор збірки «ДеЩо», Видавництва Старого Лева, яка цього року увійшла в лист найкращих книг 2024 від українського ПЕНу, показово віддав свій голос іншім, кого варто було не забути в День поезії, відкривши свій виступ баладою Тараса Шевченка, за що я йому дуже вдячна, бо саме нещодавно її чомусь згадувала (так буває, ти щось несподівано згадуєш, і ось воно). 

Що до Оголених, то це молоде угруповання починало свою літературну кар’єру на сцені more music club, тобто в місті приємному, але відомому скоріш поціновувачам сучасної музики. Але протягом останніх років вони стали бажаними учасниками майже всіх перелічених тут подій – не в останню чергу через те, що саме вони зараз роблять нову українську поезію в Одесі. Данко Пташиний працює, перетворюючи в поезію власний емоційний досвід та рефлексію, Денис досліджує саме можливості поетичного мовлення, а тексти Катерини – це складна та напружена лірика з яскраво вираженим жіночім началом. 

Додам, що у відкритому мікрофоні прийняли участь актори театру – бо актор завжди теж поет так або інакше.

Я тут на жаль, не назвала багато кого, хто так або інакше долучився до свята, бо подій було багато, а я одна (тут смайл) і не здатна була почути все, але я дуже вдячна Жанні Шараповій, поетці, яка вболівала за колег і зробила класні фото виступу в театрі, якими я тут користуюся.

Одеса – це Україна, і Одеська поезія – це українська поезія, яка по праву займає своє місце на літературній мапі України, і якій воєнний час додав суворості, а молодих поетів змусив подорослішати дуже швидко.

Наостаннє, оскільки я про себе по певним причинам писати не можу, то викладу свій текст, який розмістила в ФБ з тегом #ВіршіСвідки #ТижденьПоезії і на цьому закінчу.

*

Річка часу за правом славиться своїми вирами, зворотними течіями

І рукавами, що відходять від основного потоку

В одному з них, що досі знаходиться в межах видимості

Зелені верби відбиваються у тихій зеленій воді

Бабки-стрілки бірюзові стоять над осокою та гостролистом

Місто на пагорбі не знає що таке прильоти

Вважає, що шахіди — це такі смертники в арафатках

А кинджали та патріоти

Це щось із історії Риму, щось про Марка Юнія Брута.

За тим поворотом трохи нижче за течією

Її син став депутатом облради

Її син став відомим вченим

Конструктором геному

Її дочка стала лауреатом Нобелівської премії з літератури

Її дочка танцює на двох ногах у театрі опери та балету

(Між іншим нещодавно їй довірили партію Жизелі)

Місто мовби зійшло зі сторінки туристичного проспекту історичний центр вцілілий

навіть мер не краде

Тільки позбавлені емпатії супутники Ілона Маска

Чий різдвяний поїзд проноситься з півдня на південний захід (start: 33° max: 45° end: 10°)

Спостерігають із висоти свого невірного розташування

як цей рукав, подібно до попередніх рукавів даної субстанції,

петляючи деякий час метаморфізованими породами

кінець кінцем возз’єднується з основним руслом

Текст: Марія Галіна

Фото: Жанна Шарапова, Марія Галіна