У цей четвер, 24 червня, почнеться музична програма Х Міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал. Це — чотири концерти щовечора о 19:30. Про те, на що нас з вами чекатиме (про назву музичної програми, про ідею, про учасників (і чому саме вони), як все збагачується людми та сенсами… та як все це поєднується с головною темою Арсеналу розповідає її авторка, Любов Морозова.
Цьогорічний Книжковий Арсенал зберіг фокус-тему відтермінованого через карантин Арсеналу 2020, проте змінив своє емоційне наповнення. Якщо півтора роки тому хотілося іронізувати, дивувати і вражати (назва музичної програми була «Циклопи печерного оптимізму»), то тепер з’явився внутрішній запит на камерність, братерство чи навіть родинність та тонкі, чуттєві інтровертні переживання. Після ізоляції усі прагнуть теплого спілкування, але дуже вибіркового – у колі «своїх», більш віддано плекаючи власні цінності.
Музична програма починала вимальовуватися як серія камерних концертів, в яких занурення у внутрішні стани і відчуття переважають над зовнішньою дієвістю. Паралельно із цим Український Інститут та видавництво «Музична Україна» презентували збірку камерної музики шістдесятників – фактично, першу антологію одного з найяскравіших періодів української історії. П’ять партитур з неї музиканти відібрали для своїх програм, розмістивши українські твори поруч зі світовими шедеврами нової музики.
Я дуже люблю, коли програма сама себе починає вибудовувати, оголюючи несподівані зв’язки та нові, не передбачені мною від початку теми.
Цього року виповнилося 150 Лесі Українці, один з наймузичніших поетичних циклів якої зветься «Сім струн». Оскільки у програмі почали збиратися саме струнні інструменти (або інструменти, що формально належать до інших оркестрових груп, але містять струни), я зрозуміла, що ми перегукуємося з поеткою. Арфа, бандура, рояль, скрипка, альт, віолончель контрабас – разом теж сім. Свій цикл Леся присвятила «дядьку Михайлу», тобто Михайлу Петровичу Драгоманову, найбільшому своєму авторитету. Драгоманову цього року – 180, але поруч з ювілеєм його племінниці ця дата звучить дуже тихо. Аби підсвітити її та цей родинний зв’язок, що інтелектуально та емоційно підживлював обох, я назвала свою програму «Сім струн для дядька Михайла». Це подарунок для нього, для неї та для нас.
У цій програмі нема випадкових творів, усі поєднані так, що неможливо від чогось відмовитися, не завдавши шкоди внутрішній логіці. І понад те відсутні випадкові люди. Усі музиканти – best of the (East and) West. Заради виступу на Книжковому Арсеналі з Британії приїхала крутезна композиторка і електронниця Соломія Мороз, з Польщі вирвалася супер-флейтистка Інна Воробець, а з тих, хто на місці – теж самі зірки: арфістка Ярослава Некляєва, бандурист Володимир Войт, контрабасист Назарій Стець, скрипаль Андрій Павлов, піаністка Валерія Шульга та музиканти під парасолькою Vere Music Fund. Про кожного можу говорити довго, але загалом здається що Kyiv Daily зробив це краще за мене, опублікувавши інтерв’ю ледь не з кожним.
Цьогорічного КА чекаю з внутрішнім щастям більшим, аніж будь-коли: нарешті можна буде з усіма зустрітися – з людьми і книгами.
Моє останнє питання до Любі: Яку одну-головну книжку ти б купувала б на Арсеналі цього року?
— Номер один у цьому списку для мене – книга видавця Олександра Савчука – Юрій Шевельов «Я-мене-мені… (і довкруги). Т.2. В Европі». Мала змогу трохи спостерігати за її набором, отже тепер дуже хочу потримати в руках «новонароджену».
Музична серія «Сім струн для дядька Михайла» на КА: тут.
