«Катерина» ізраїльського класика Агарона Аппельфельда від 1989 року перекладена багатьма мовами. Нарешті українською. А саме з українською варто було б почати. Катерина – українка, русинка точніше; дія романа відбувається в передвоєнних і повоєнних Чернівцях; роман звинувачували в ідеалізації українців. Якщо русинку Катерину і звабливо-строкаті Чернівці в «Катерині» наш читач помітить точно, то побаченої оригінальним читачем ідеалізації шукатиме довго. І це на краще. Книжки «якими вони нас бачать» завжди цікаво читати, але щоб приємно – то ніколи. Аппельфельд був прозаїком неймовірної сили, але і неабиякої чесності.
«До нас з тим суржиком усі чіпляються, хоча в нас же купа пісень чистою мовою. Просто іноді треба додати ліричному герою шероховатості», — каже фронтмен Latexfauna Дмитро Зезюлін.
Від моменту написання сильвестрівського вокального циклу «Тихі пісні» на слова поетів-класиків минуло понад сорок років, від часу перших виконань у 80-і – тридцять. Прем’єри відбулися у Москві, Санкт-Петербурзі, Горькому. У Києві останнього разу твір прозвучав повністю чотири року тому у рамках концертної серії «Архітектура голосу» від агенції «Ухо». Співала Наталка Половинка, за роялем був Йозеф Єрмінь.
У «Видавництві 21» виходить книжка Людвіка Флека «Як постає та розвивається науковий факт». Через півтора десятка років цієї роботі виповниться сто років.
Не-встреча с Гавриленко. Разговоры в жанре «Портреты и случаи» мы ведем с художником Матвеем Вайсбергом в кафе рядом с нашими домами, — встречаемся, заказываем кофе, и — из обрывков памяти, полу-анекдотов складываются воспоминания, в которых соединяются история, память, искусство, юмор, жизнь.
Трагедия Вильяма Шекспира «Кориолан» на сцене Национального академического драматического театра имени Ивана Франка в интерпретации Дмитрия Богомазова превратилась в политическую сатиру об украинской демократии. Режиссер-философ, подставляя национальные переменные в вечные классические формулы, отрезвляюще едко рассуждает о народе, о его герое и его же власти, волей случая оказавшихся на одной странице исторической летописи.
З 15 березня – по 5 травня у Малій Галереї Мистецького арсеналу триває виставка «ПОПТРАНС. Дистанційне бачення. Мистецькі практики Ужгорода 90х – 00х». Проект створено в межах Лабораторії сучасного мистецтва і розкриває досі недосліджене в повній мірі явище актуального мистецтва Ужгорода в контексті діяльності неформальної мистецької групи Поптранс. Кураторкою виступила Катерина Тихоненко.
