Kyiv Symphony Orchestra вирушив у концертний тур, розуміючи необхідність та важливість не лише військового, але, в тому числі, і культурного внеску української спільноти у протистоянні російській військовій агресії. Демонструючи потужний голос України, оркестр виступив з українською програмою у Варшаві та Лодзі 21 та 23 квітня, а з 25 квітня впродовж семи днів зіграв сім концертів у різних залах Німеччини, серед яких — Гевандхаус, Берлінська та Ельбська філармонії. Квитки на концерти українського оркестру в цих залах були повністю розпродані, водночас виступи Kyiv Symphony Orchestra були некомерційними, а гроші з квитків концертні майданчики передали у благодійні фонди на підтримку України.
Вимушена ізоляція київської театральної сцени спонукає ставити питання та шукати відповіді. Адже наші слова та думки можуть надати необхідний імпульс для медитації над процесом народження національної ідентичності, що буде не заперечувати, однак інтегрувати досвід попередніх поколінь.
У важкі, сум’ятні та найбільш темні періоди життя людина завжди повинна плекати світло у своїй душі. Для багатьох цим світлом є спогади. Для мене цими спогадами є розмови, бесіди з людьми, чия мудрість та відкритість освічують життєвий шлях всіх оточуючих.
Розмова з норвезьким піаністом і композитором Акселем Колстадом про російсько-українську війну, яку він називає своєю, про музику, що лікує, і невідворотність нашої перемоги.
Торік концерти «Кори» означали продовження німоти крізь ковід та карантин. У цьому вони схожі на опір. Вони — показник того, що життя нормальне і перемагає. Черговий концерт цієї п’ятниці, 22 квітня. Напередодні Kyiv Daily поставив п’ять запитань його учасникам — Дмитру Радзецькому та Максиму Коломійцю.
Цю розмову ми записали у Львові для циклу про війну та мир. Хоча вона цілком належить іншому циклу — «Разом». Про людей, які створили й роблять спільну справу. Зазвичай вони не підписують між собою трудових угод, їх мало цікавлять корпоративна етика чи комерційна вигода. Героїв цієї рубрики об’єднує справа, яку їм важко назвати роботою у звичному сенсі цього слова. Ця історія присвячена подружжю музикантів — Лілії Нікітчук та Максиму Римарю.
Наталка Половинка — художня керівниця театрального центру «Слово І голоС». З перших днів війни театр став прихистком для багатьох людей з різних міст України. Й ще на Городоцьку запрошують усіх охочих до спільноспіву, вечори мають назву «Під грушкою».
Вийшов альбом Constellation — твори українських композиторів для альта у виконанні Катерини Супрун. Поговорили з виконавицею про те, чому це неймовірно важливий альбом.
«Якщо композитори українського бароко вчилися в Москві чи Санкт-Петербурзі, це не робить їх російськими композиторами», — чергова розмова з циклу про війну та мир в Україні — з композитором Євгеном Петровим. Зустрічаємось біля Університету, ходимо парком імені Івана Франка.
