Андрій Курков, письменник

Життя письменників стало більш замкнутим — той самий процес усамітнення для роботи, але жодних презентацій, поїздок країною та світом, онлайн компенсував відсотків п’ять активності письменника.

Ринок впав на відсотків 70, незначно зросли продажі в онлайні, але коли нещодавно відкрилися книжкові — покупець до них не пішов. І виторги за день в середньому від нуля до тисячі гривень. Трохи піднімаються останніми днями, але до самоокупності магазинів дуже далеко і деякі господарі подумовують про закриття.

На колишній рівень продажів повернутися найближчим часом здається справою неможливою, враховуючи також, що видавництва виживали до кризи завдяки закупівлям книг для бібліотек, держава тепер від цього відмовилася, за винятком невеликої частини дитячої літератури, яку видає меншість.

Прогноз взагалі-то катастрофічний. Планів підтримки видавничої сфери я не бачив, тим більше жодна підтримка літературному цеху взагалі не обговорювалася.

Галина Крук, письменниця

Думаю, що у всіх письменників по-різному. Хто мав якісь фінансові запаси і ресурси – той опинився в доволі комфортному для письма стані, бо усамітнення і дистанція тут тільки на користь. В звичайному житті якраз оцей шалений ритм і розпорошеність на багато різних справ, контактів і живого спілкування часто заважає письменникові чути себе. Мені особисто було зручно на карантині ще й від того, що можна було не допасовуватися з письмом до звичайного людського графіку, спокійно лягати  о 3-4-ій вночі, якщо добре працюється, і прокидатися о 10-ій. Я емпатична, вихід в люди дає мені багато інформації і відволікає, а тут – просто якесь свято – нема потреби виходити, можна постійно бути в тому, що пишеш. Підозрюю, багато письменників цим скористалося. Але при цьому виникають і сумні роздуми та занепокоєння, чи буде кому потім видавати і купувати все це понаписуване за час карантину, якщо далеко не всі успішно вийдуть із нього, а деякі маленькі  видавництва – не переживуть.

Однак якщо хтось мав якість попередні домовленості та тривалі проєкти – переклади, статті і т.д., то карантин назагал нічого не змінив, не вивільнив  часу для усіх карантинних стрімів, курсів, безкоштовних концертів чи вистав. А локдаун ще й позбавив радості від подорожей, зірвав плани довгоочікуваних поїздок чи участі у фестивалях. Тут я теж чуюся потерпілою, бо в мене «злетіла» участь у кількох великих літературних івентах у різних країнах. 

Завжди якось так виходить, що десь отримуєш, а десь втрачаєш. З одного боку – послухала-побачила багатьох авторів чи то на «Літкур’єрі» від Букфоруму, чи на сторінці ПЕНу, сама почитала, отримала відгуки від слухачів. Багато хто писав потім, що після таких читань замовив собі книжки авторів, що сподобалися. І це, я вважаю, дуже добрий результат, аудиторія слухачів була і широкою, і якісною, і частково – новою. Життя на карантині давало багато приводів і нового матеріалу для літератури, писала за цей час карантинну історію-з-продовженням. Знаю, що чимало авторів теж писали щось такого. 

З іншого боку, практично зірвала очі – бо все треба було читати з екрана, дивитися очима, узгоджувати письмово (раніше це можна було собі компенсувати якось по-інакшому, в режимі живої зустрічі). Бракує живих людей, живих реакцій, живого спілкування, доповнена та віртуальна реальність  вимагає від людини зовсім інших якостей і задатків – для 10-12 годин за компом треба мати залізне здоров’я і необмежений зір.

Що ж до книжкового ринку у світі і в Україні – то думаю, що він переживатиме труднощі в кілька етапів і з кількох причин: падіння продажів через зниження купівельної спроможності покупців-читачів, переорієнтація на вітчизняні матеріали і місцевий друк (для тих, хто друкував не в Україні), зміна пріоритетів та запитів на книжковому ринку. Як розумію, 70-відсоткові знижки у книгарні «Є» та інших мережах чи інші акції «небаченої щедрості» – це вимушені кроки через падіння продажів і намагання якось триматися на плаву. Багато книжкових ярмарків та фестивалів перенесено на 2021-ий, отже, певний збій у глобальних масштабах уже відбувається. Відкладені ярмарки – це не укладені угоди про продаж авторських прав, це не видані до них і не спрезентовані на них книжки і ще маса всього. Зрештою, для глибшого аналізу – я не експерт книжкового ринку, це лише те, що я помічаю, як письменниця. Щодо обнадійливих прогнозів – думаю, більші шанси будуть у тих літературних жанрів, які дають можливість втечі в іншу, кращу, реальність – фентезі, фантастика, альтернативну історію, великі родинні саги і т.д.  

Євгенія Лопата, культурна менеджерка та перекладачка, директорка Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz

Аналізуючи докарантинне життя своїх друзів та подруг, що пишуть, підозрюю, що найбільші труднощі пов’язані саме з неможливістю публічно виступати: як в Україні, так і закордоном (що дуже суттєво), при цьому подорожувати, а відтак накопичувати досвід, інспіруватися, перебувати в контакті з аудиторією, отримувати, зрештою, свої гонорари за виступи. Все це у комплексі має вплив на творчість, але який саме (чи то негативний, чи то позитивний – в останньому все ж вагаюся) – залежить від автора чи авторки. Є ті, хто звик щодень змінювати міста (а часто і країни) своїх виступів, є й ті, кого зі свого дому і на наймасштабніші події на виступ не витягнеш, їм комфортно бути з родиною, писати тексти вдома і зрідка з’являтися на публіці. 

Точно можу сказати як карантин позначився на творчості культурних менеджерів. Виживуть тільки ліниві і ніжні, цитуючи класика. Я особисто не бачу позитиву: робота над проєктами зависає на невизначений термін, фонди скорочують, а то й взагалі відміняють підтверджене фінансування, масштаби проєктів звужуються, проєкти зрештою відміняються. Але так 2020 рік зустрів нас усіх і мусимо протриматися, потім швидко відновитися. Як би там було, людське життя важливіше за будь-які проєкти. 

Стосовно книжкового ринку я маю радше позитивний прогноз. Звичайно, ринок постраждав, але це живий ринок: автори й надалі писатимуть книжки, видавництва й надалі друкуватимуть їх (хоч очевидно на початках зменшать кількість виданих найменувань, но єто не точно), люди й надалі читатимуть і купуватимуть книжки. Головне – вміти адаптуватися під нові обставини. Життя після епідемії не закінчується. 

Думаю, з часом все просто повернеться до звичного стану речей. Важливо берегти себе та своїх близьких для того, аби було куди й заради чого повертатися.

Святослав Померанцев, президент Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz

Всі письменники та письменниці нашого видавництва – це мої найкращі друзі, яких я дуже люблю та з якими постійно на зв’язку. Хтось радів, що є час на перекладання та писання, хтось сумував за виступами. Але під час карантину, мені, видавцю, пощастило зібрати чималий врожай! Ми видали дві книжки Сергія Жадана. Свої нові романи дописали Олесь Ільченко та Андрій Любка (їхні рукописи я зараз із задоволенням читаю). Юрій Андрухович публічно заявив про нову книжку, яку побачить світ 13-го грудня цього року та ми з Юрієм активно обговорюємо тіло новонародженої. Доробили нову книжку віршів Тані Малярчук за участю авторки та художниці Каті Слонової. Книжка вийде на початку вересня, під Чернівецький Меридіан. Про нову книжку віршів заговорили з Ігорем Померанцевим.

Породисті собаки дуже ніжні та часто хворіють. Український книжковий ринок – вуличний, дворовий пес. Дуже високий рівень спроможності до виживання. Поскиглить-поскиглить та й побіжить далі радісно.

Дана Павличко, директорка видавництва «Основи»

Питання про те, як карантин позначився на творчості письменників найкраще прокоментують власне автори. Втім, наші проекти з авторами не зазнали змін, наприклад, просто зараз ми готуємо Ukrainian Railroad Ladies з Сашею Масловим та Orthodox Chic з Олексієм Биковим, Сашею Курмазом та Олександром Бурлакою, які розпочались ще до карантину і не зупинялись у роботі під час нього.

Книжковий ринок, як і ринок загалом лише чекає на кризу, — докарантинна економіка вмить не повернеться, це буде довгий шлях відновлення та змін для всього світу. Наша робота зараз і після карантину буде повністю спрямована на ще більше підвищення нашої якості, на підвищення задоволення читачів від комунікації з нами та нашими виданнями, та на створення більшої кількості цікавих проектів з нашими бізнес-партнерами. 2019 рік ми гарно закрили співпрацею з компанією «Фармак» та міжнародним брендом одягу Sleeper, цьогоріч також в процесі кілька цікавих партнерств, які ми з радістю доповнюватимемо іншими цікавими історіями після повноцінного завершення карантину. Період карантину — це можливість консолідувати зусилля та зробити в чомусь суттєвий прорив — для нас такою подією став вихід на міжнародний ринок, тепер наші книги є на Amazon UK.

Мар’яна Савка, письменниця, головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева»

Карантин – це період, коли ти весь свій час проводиш удома, разом із сім’єю. Оскільки в нас п’ятирічний син, то взятися за написання якогось масштабного твору мені б не вийшло ніяк. Бо це вимагає тиші, спокою, самотності, врешті-решт. Але я придумала собі творчу забавку – ми з моїм товаришем поетом Сергієм Осокою влаштували поетичний батл, в якому написали чимало віршів. Думаю, з цього вийде цікава поетична збірка. Крім того, на карантині я майже кожного дня малювала аквареллю. Тож у мене після карантину море акварельних квітів.

Що буде з книжковим ринком України, напряму залежить від кількох чинників: від того, як позначиться падіння економіки на платоспроможності громадян, від того, якою буде гуманітарна політика уряду і від того, які кризові рішення прийматимуть ключові гравці ринку. Прогнози не втішні, тож кількість куплених і прочитаних книжок на одиницю населення падатиме і падатиме. А ми й так пасли задніх у цьому питанні, порівняно з країнами Європи. Щодо ситуації на видавничому ринку, то, вочевидь, відбудеться його перерозподіл: хтось із дрібних і середніх припинить діяльність через нестачу оборотних коштів, відсутність каналів збуту. Ми досі не знаємо, яка точно сума буде виділена державою на закупівлі для бібліотек. Чи зможе УІК до вже озвученої суми в 29 мільйонів гривень (зовсім крихітної, як на потреби видавців і бібліотек) отримати з держбюджету ще додаткові кошти, ми не знаємо. Книговидавнича галузь в Україні завжди була незахищеною. Тривалий час російські книжки превалювали на полицях українських книгарень, доки на законодавчому рівні не було встановлене обмеження ввозу в Україну російських видань. Тепер знову існує небезпека, що коли криза накриє частину ринку і назв буде замало, книгарні почнуть добирати російським, ліцензованим в Україні, товаром. 

Видавці у ланці своїх стосунків з різними учасниками ринку залежать від системи книготоргівлі, від того, як і де їхні книжки продаватимуть. Під час карантину всі офлайн-книгарні, окрім відділів у супермаркетах і гіпермаркетах, були закриті. Виграли ті, хто мав ще й онлайн-продажі. Деякі книгарні і мережі спробували швидко переорієнтуватися на продаж через власні сайти. Як буде розвиватися ситуація, можна здогадуватися. Будуть закриватися видавництва, скорочуватимуться і колективи, і видавничі портфелі. Продані права на ще не видані книги зависатимуть, іноземні правовласники нервуватимуть, у перекладачів та ілюстраторів поменшає роботи. Великі видавці скуповуватимуть портфелі прав на невидані книжки тих, хто на ринку не втримався. Офіси перейдуть в довготривалу дистанційну роботу. Багато видавців відмовляться від офісних приміщень. Дрібні книгарні закриються.

Вочевидь, всі ринуться вдосконалювати власні інтернет-ресурси для продажу онлайн. Але виграє той, хто до інтернет-ресурсу додасть найякісніший рівень обслуговування. Зараз як ніколи почнеться бій за покупця. Я рада за покупця. Але в цьому бою буде багато втрат: тільки крупні гравці можуть собі дозволити вкладатися в розбудову сервісу і логістики. 

Я думаю, держава, яка виявляє неспроможність на урядовому рівні підтримати належним чином культуру і зокрема книговидання, має принаймні виявити розуміння на рівні місцевих громад, мерій, обласних і районних рад, що треба підтримувати і видавців, і книготорговців, і бібліотеки. Це можуть бути різного роду закупівлі, міні-ярмарки, все, що стосується прямого продажу. 

Вочевидь, у багатьох країнах з сильними ринками ситуація буде кращою, ніж у нас, бо уряди таких країн, як Італія, Франція, Німеччина, США вже оголосили про суттєву підтримку книговидавців. Але з нашого спілкування з іноземними видавцями та агентами, ми вже зараз бачимо, що пандемія позначилася на ситуації світового ринку негативно. Навіть величезні британські видавництва роблять суттєві скорочення штатів, агенти міняються, комунікація погіршується, всі процеси сповільнюються. 

Я думаю, що й на рівні книжкових тенденцій стануться зміни, підкориговані пандемією. Попри отримані травми і фобії, людство має шукати позитиву.

Богдан Горбай, директор Yakaboo Publishing

Якщо говорити про карантин та письменників, то мені здається,  що поява вільнішого від зустрічей, презентацій та поїздок часу зумовила сплеск активності на творчій ниві. Українські автори, із якими Yakaboo Publishing співпрацює, почали краще справлятися із дедлайнами, менше часу витрачати на емоційні відволікання, обговорення лексики, термінології та більше приділяти якості текстів та їх узгодженості. Так вдалося доопрацювати і видати першу книгу серії “Оптимістично про здоров’я” Дарки Озерної, та закінчити текстову, інтерактивну та ілюстративну частину першої нашої дитячої книги про біг (чекайте до кінця літа). Також знаю, що карантин і подарований ним “спокій” дали можливість багатьом наздогнати такі безнадійно втрачені дедлайни – тут я маю на увазі і письменників, і перекладачів, редакторів і навіть самих видавців.

Хоча з іншої сторони карантинні зміни принесли книжковому ринку загалом досить багато нестабільності і, що важливіше в індивідувальному сенсі, тривожності. Ми всі відволікалися на статистику поширення коронавірусу, вишуковували нові деталі діагностування, лікування, державного регулювання та забезпечення медичної системи і це не могло не позначитися на бізнес-процесах.

Відтак можна сказати напевне, що карантин загострив індивідуальне відчуття світу навколо і відкрив ціле нове поле сюжетів та методологій для письменників. Чого варта миттєва поява книг, які стосуються цього та інших вірусів, історії пандемій та навіть художньої літератури на тлі подібних епідеміолгічних обставин. Можна спостерігати навіть додавання глави про covid-19 до перевидань існуючих книг про віруси.

Книжковий ринок в Україні та світі зараз, за моєю оцінкою, перебуває перед затяжною кризою та черговою зміною пріоритетних моделей роботи. Оскільки цикл виробництва та дистрибуції тиражу книги досить довгий, то проблема обігових коштів, яка дуже актуальна в Україні, під час карантину вже сильно скоротила (відтермінувала, звузила) плани виходу новинок. Крім цього болючим ударом було закриття на 2,5 міс. всіх книгарень, на які досі припадає за різними оцінками від 40 до 60% всього продажу книг в Україні. Існуючі тренди (падіння накладів, ріст назв, поширення аудіокниг) були підсилені новими (ріст інтернет-покупок книг, сплеск інтересу не тільки до аудіо, а і до електронних книг, купівля книг як підтримка видавця та письменника). Все це разом малює нам новий український ринок, на якому виживуть ті гравці, які зможуть втримати розвал дистрибуції та мають фінансову подушку.

Для Yakaboo Publishing падіння продажів у квітні-травні склало 45% від планового показника. Спочатку трохи сповільнили видавати нові книги, з травня знову повернулися до повноцінного випуску новинок, але меншими за попередньо плановані тиражі. Якщо вдасться швидко відновити систему книжкової дистрибуції, то в найкращому випадку на докризові показники, на мою думку, книжковий ринок України зможе вийти не раніше ніж в листопаді-грудні. А до того моменту ми у Yakaboo Publishing зосереджуємося на онлайн-майданчиках продажу книг, ключовим із яких є найбільша інтернет-книгарня YAKABOO.UA, а також на виданнях, які зараз потрібні українцям в першу чергу – про критичне мислення, інформаційний імунітет, здоровий спосіб життя, доступну кулінарію та психологічну рівновагу.

Катерина Носко, співзасновниця видавництва IST Publishing

Очевидно,  пандемія вплинула на увесь світ. Креативний сектор та діяльність видавництв та письменників не стало виключенням. У природі письменства та художньої практики є більш чуттєве та глибоке переживання подій навколо. Тож з початку карантину я спостерігаю, як окремі автори взялись за рефлексування ситуації. В першу чергу, аби трохи її нейтралізувати для самих себе, а також, погодьтесь, з’явилось про що писати та переосмислювати. Тож одним із наслідків карантину та досвіду самоізоляції є нові твори. І це хороша новина. Щоправда їх художню цінність ще доведеться оцінювати. З точки зору співпраці з видавцями, то у цьому напрямку письменники можуть зіткнутися із мовчанням. Адже самим видавцям зараз не надто просто, більшість проєктів поставлено на паузу, книжкові магазини були зачинені, що призвело до зниження продажів. Відтак ризикувати видавцю стає більш небезпечно, особливо коли йдеться про співпрацю з молодим автором, тож запуск нових проєктів та дебютів гальмується. 

З книжковим ринком в Україні завжди відбувається щось химерне. Але пандемія, звісно, радикально змінила і видавничі плани, і вплинула на інфраструктуру, читацький попит. Усі міркують про електронні книжки, тож відбувається перефокусування на діджитал стратегії та не-паперові книжки, через що я (як книжковий фетишист) засмучуюсь. Втім у нас в IST Publishing це перефокусування не відбувається. Ми як планували друковані наклади, так і продовжуємо це робити. Щоправда, цього року вийде перша електронна книга «Як ми бачимо» Джона Берджера, але виходить вона не через карантин, а тому що ми це спланували ще до блокаута. 

Щодо прогнозів, то, вірогідно, онлайн книжкові магазини будуть набирати обертів, а офлайн книжкові будуть або переформатовуватись, або ставати місцем для видачі замовлень. Окрему увагу буде приділено подкастам, аудіокнигам. Багато видавництв почали робити нові сайти, аби налагодити прямі продажі. На щастя, ми встигли оновити власний сайт якраз до карантину. Деякі великі видавництва прогнозують, що друкована книга взагалі зникне. Але я маю відчуття, що цього не станеться, бо аналогове – це естетична та фізіологічна категорії, певний спосіб пізнання, альтернативу якому мені ще не вдалось віднайти. Втім ціни на друковані книжки виростуть, бо наклади зменшаться, та, можливо, через це вони перестануть вважатись чимось занадто демократичним.

Ірина Краснокутська, виконавча директорка видавництва «Книголав»

З початком карантину ми переглянули нашу роботу і перезавантажилися. Ми багато брейнштормили, і почали з’являтися ідеї, які ми одразу почали втілювати у життя. Так ми збільшили витрати на рекламу в соцмережах, запустили меседж #вдомазкниголав і створили кілька нових каналів комунікації: розсилку і телеграм-канал. Ми плануємо більше працювати з діджиталом і надалі, бо це приносить свої результати.

Карантин показав і наші слабкі сторони, на які раніше ми не звертали уваги: брак електронних та аудіокнижок. Електронні книжки ми все ж зробили, проте в часі, звісно, втратили. Розуміємо, що деякі читачі, які раніше купували друковані книжки, зрештою перейдуть на електронний контент.

Команда видавництва працює не менше, ніж до карантину. Ні редплан, ні штат ми не скорочували. Нам вдалося зберегти команду, розставити пріоритети й визначитися, що ми будемо робити наступні кілька місяців.