В усіх оповіданнях збірника ісландки Фріди Ісберґ героям двадцять шість – двадцять вісім років. Окрім одного тексту, де розповідачі належать до попередньої генерації, батьківської.
З усіх незручних історій Старого Заповіту навряд ще знайдеться настільки незручна. Вірсавія і цар Давид: він побачив чужу жінку, що купалася, захотів її собі, оволодів нею, убив чоловіка, взяв її за улюблену дружину, назвав царицею, вона народила йому сина, котрий став найвеличнішим в історії людства царем во славу Божу.
Темне фентезі поляка Пйотра Ґурського починається так, як і має починатися всяке шановано-порядне темне фентезі – з груповухи, що закінчиться наглою смертю чоловіка, котрий спокусився пестощами чотирьох жінок…
Одні з найвідоміших автопортретів в історії фото. Та із наймоторошніших. Що страшного, питається? Красивий юнак на знімку здійняв руку у вітальному жесті, красивий юнак широко посміхається. Він не вітається, він прощається.
«Чи тобі часом не брешуть?», – питає симпатичний гірчично-жовтий шрифт на полях книжки відразу за картинкою з верстатом Гутенберга. Тонше не можна було б натякнути на те, що успішне поширення неправдивої інформації пов’язано з тим, наскільки технічним буде медіа, але ж і потреба в поширенні неправдивої інформації таки впливає на технічні можливості медіума. Брехати можна у тисячі способів. Кажуть, говорити правду можна тільки в один спосіб. Здається, брешуть.
Уявімо собі таку неправдоподібність: на Венері одночасно опинилися 113 визначних письменниць і по черзі — від найстаршої (630 р. до н.е. народження) до наймолодшої (1982 року народження) — стали одна одній розповідати свої письменницькі історії, переплітаючи оповідки з біографії зі сюжетами своїх творів.
В передмові до цієї книжки Адам Заґаєвський (великий поет!) робить припущення: «Здається, поляки мають деякий клопіт із неоднозначністю світу й амбівалентністю людей, усіх людей, усіх націй».
З умова світу, в якому розгортаються події темного фентезі Павла Дерев’янка (тепер його уже законно можна називати темним), ми знайомі з першої книжки дилогії, з «Аркану вовків».
Світ у «Керамічних серцях» Наталії Матолінець схожий на феодальний устрій пізнього Середньовіччя. От-от настане всім Ренесанс з його гуманізмом. Але поки що людина важить не більше, ніж сума її корисних навичок.
Роман – так зветься головний герой «малого українського роману» Андрія Любки – чітко визначає головну відмінність Малого і Великого українського романів.
