Концертная программа «КАСКАДИ та КОНСОНАНСИ» киевского пианиста Евгения Громова составлена из произведений Владимира Губы (Украина, р. 1938) и Освальдаса Балакаускаса (Литва–Украина, р. 1937).
Попри свою хрестоматійність, опера «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта, прем’єра якої відбулася понад двісті років тому у Празі, у Києві чомусь не ставиться.
Свята закінчились, але так не хочеться із ними прощатись, душа прагне бодай ще хоч трохи пожити зі святковим настроєм, отим дитячим очікуванням дива. Аби ненадовго затримати святкову атмосферу чоловічий вокальний ансамбль Perfectum представить різдвяну програму у столичній філармонії.
Йоганн Себастіан Бах, як відомо, був багатодітним батьком. Він двічі був одруженим. Від першого шлюбу (з Марією Барбарою, його троюрідною сестрою) у нього народилося семеро дітей, а від другого (з Анною Магдаленою Вільке) – тринадцятеро. Але більшість нащадків композитора померли у ранньому дитинстві чи в молодості.
Історія музики знає чимало прикладів композиторів-антагоністів: Ріхард Вагнер і Йоганнес Брамс, Ігор Стравінський та Арнольд Шенберг, Алєксандр Скрябін і Сєргєй Рахманінов… Сергій Прокоф’єв та Дмітрій Шостакович – одна з таких пар.
Років десять тому саме філармонія визначала рівень життя академічної музики в столиці. Традиційно класичні «шлягери» тут мали пріоритет над музичними новинками.
Відколи Наталія Пономарчук стала художнім керівником і диригентом Київського камерного оркестру Національної філармонії України (дебют у новому статусі на сцені Колонного залу відбувся у червні цього року), її девізом стало грати класичну музику, яка рідко звучить у цьому залі.
На перший погляд, із цією програмою щось ніби не так. Де Йоганн Себастьян Бах, а де Євген Станкович; де Джордже Енеску, і де Валерій Антонюк! І до чого тут Ніколо Пагініні?
