Львівський художник, ілюстратор і мистецтвознавець Михайло Скоп після 24 лютого створює плакати на тему російсько-української війни. У творчості поєднує сучасне мистецтво із сакральним та архаїкою. 21 травня відкрив онлайн-магазин neivanmade.customprint.market, де продає одяг з авторськими принтами, прибуток віддає на ЗСУ.
Володимир Кузнєцов – письменник, музикант (Discordant System), інженер, гейм-дизайнер. В українському літературному просторі його ім’я зазвучало 2020-го, коли майже одночасно вийшли два романи – космоопера «Заколот. Невимовні культи» і фентезі «Вогневир». Романи привернули увагу оригінальним сильним голосом. Такий продуктивний презентативний свій рік Володимир Кузнєцов відзначив Європейською премією за наукову фантастику. Але уже за рік перед тим було невеличке оповідання в збірнику «Бабай. Перший кошмар», яке просто не можна було не помітити. Описати Голодомор через прийоми зомбі-жанру і сюжети про родове прокляття, то є доста складна емоційно рефлексійна робота з колективною травмою. Боюся, такої роботи тепер на десятиліття наперед греблю гатити. Без сюжетів автор жанрової прози про антиімперіалізм не залишиться, це точно.
Чергова розмова з циклу про війну та мир в Україні — з живописцем, графіком, сценографом Борисом Фірцаком. Про те, як думки про омріяне майбутнє рятують від реальності, кому і за що ми будемо вдячні після перемоги та як ця велика війна впливає на митців та їхні роботи.
Розмова про війну і мир із воєнною журналісткою і авторкою документальної книжки «Вони перемогли: 11 історій про людей з ранами — видимими і невидимими» Анастасією Федченко.
Цю розмову ми записали у Львові для циклу про війну та мир. Хоча вона цілком належить іншому циклу — «Разом». Про людей, які створили й роблять спільну справу. Зазвичай вони не підписують між собою трудових угод, їх мало цікавлять корпоративна етика чи комерційна вигода. Героїв цієї рубрики об’єднує справа, яку їм важко назвати роботою у звичному сенсі цього слова. Ця історія присвячена подружжю музикантів — Лілії Нікітчук та Максиму Римарю.
Зараз, либонь, єдино можливий момент, коли цитата, що ви її бачите поруч із іменем Юліти Ран, може буде винесена в заголовок інтерв’ю з дитячою письменницею. Не шокінгу заради, а бо саме такою є правда життя нині, вкрай ненормативною і ненормальною. Я питаю у письменниці, авторки книжок для найменших читак, чи пише вона воєнні щоденник, тепер це теж не здається ексцентричними питанням, радше банальним.
Наталка Половинка — художня керівниця театрального центру «Слово І голоС». З перших днів війни театр став прихистком для багатьох людей з різних міст України. Й ще на Городоцьку запрошують усіх охочих до спільноспіву, вечори мають назву «Під грушкою».
«Якщо композитори українського бароко вчилися в Москві чи Санкт-Петербурзі, це не робить їх російськими композиторами», — чергова розмова з циклу про війну та мир в Україні — з композитором Євгеном Петровим. Зустрічаємось біля Університету, ходимо парком імені Івана Франка.
Очередной разговор из цикла «Украина, война и мир». Мы встречаемся с дизайном Федором Возиановым во Львове. Солнечно. Холодно. «То, что было до войны — условно мирная жизнь, и все равно была какая-то постоянная побочная угроза, которая могла реализоваться. Но могла и не реализоваться» — начинает Федор.
