Розкажи мені про воду в тебе на батьківщині, Усул
Століття спостерігати, як кілька генерацій однієї родини знову і знову повторюють ті самі помилки. І кажуть, що то шоколад зачарований у всьому винний. «Восьме життя (для Брільки)» – панорамний роман про Грузію ХХ століття, написаний німецькою мовою авторкою-емігранткою, народженою в самому кінці того століття. Не знаю, чи любить Ніно Харатішвілі чорний шоколад, але сподіваюся, що ви любите саме такі солодощі, що сильно гірчать у післясмаку.
Еволюція форматів: від глиняної таблички до електронної книжки
Мандрівка всередину книжок і їхніх назв з «Лабораторією»: уривок з «Подорожі книжки»
Чи варто чекати на Бога у Донецьку?
Збірка короткої прози від Станіслава Асєєва: «Шелест бамбукового гаю»
Одіссея вулицями Києва
Уривок з книги Рустема Халіла «Часу немає» у перекладі Сергія Осоки.
Письменниця Ірина Грабовська: «7 фантастичних книжок, які рекомендую всім любителям фентезі»
Фентезі я читаю доволі багато і обожнюю цей жанр, бо за допомогою фантастики можна і розважитися, і розповісти про важливі й болючі проблеми алегорично, у вигаданому світі. Тож наведу свій особистий топ фентезійних книжок, які читала (і перечитувала) із задоволенням.
Її історія
Толлефу Ульсену шістдесят три. Наталії З. Мюллер вісімдесят сім. Він живе в Норвегії. Вона – в Канаді. Вони мати і син, хоча іще про це не знають. Було б і не знали.
Видавництво Vivat відкрило нову книгарню в центрі Києва
Відкриття відбулося 2 жовтня за адресою: Петра Сагайдачного, 8. На гостей чекали безліч нових книжок, насичена програма та чимало приємних сюрпризів.
Непричесана реальність
У видавництві «Темпора» вийшов роман Сергія Демчука «Острів Джа».
Ватага давніх, але молодих віком друзів приїздить на чорноморський острів Джарилгач на щорічний «сплав». Так вони називають свій приватний фестиваль пиятики, помірного закидання наркотиками, спортивного залицяння до випадкових дівчат та головне – безборонного спілкування. У розповідях про самих себе, один про одного та в контактах з іншими відпочивальниками проявляється… що? Напевно, це собі зможе сказати той, хто спершу різко, як півгранчака спирту, ковтне цю динамічну, бадьору книжку, а потім перечитає повільніше знову. Особливо – кілька прикінцевих оповідань.